💍 Весілля було лише за два тижні. Ми з нареченим жили разом, готувалися до великого дня, і я була впевнена, що краще за всіх знаю людину, з якою йду до вівтаря. 📱 Але один випадковий момент зламав усе. Я брала його телефон, щоб замовити їжу. Він зазвичай не мав пароля, але цього разу з’явився екран блокування. — Ой, ти поставив пароль? Який? — запитала я. Він нервово усміхнувся і сказав: — Та я просто випадковий набір цифр поставив, щоб ніхто не лазив. Я не надала цьому значення, але коли ввела дату нашого знайомства – не підійшло. Дату його дня народження – теж. І тут я вирішила ввести дещо інше… Дату, яку я бачила раніше в його старих документах. 📅 Дата весілля іншої жінки. Телефон РОЗБЛОКУВАВСЯ. У голові пронеслося тисяча питань. ХТО ВОНА? ЧОМУ ЇЇ ДАТА СТАЛА ЙОГО ПАРОЛЕМ? 📩 Через кілька хвилин я знайшла в його телефоні відповіді: фото, листування, повідомлення про зустрічі з нею. Він досі підтримував зв’язок з колишньою дружиною, а з деяких повідомлень стало зрозуміло, що вони…...
Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:
Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...