Перейти до основного вмісту

"Тост, який зруйнував моє весілля ще до першого танцю" 🥂💔🔥


Весільна зала сяяла вогнями, звучала романтична музика, а я сиділа поруч із чоловіком, тримаючи його за руку. Це був день, про який я мріяла ще з дитинства. Я уявляла, як усі гості будуть радіти за нас, як ми будемо разом танцювати перший танець, а потім вирушимо у медовий місяць…

Коли прийшов час виголошувати тости, піднявся найкращий друг мого чоловіка, Макс. Він виглядав веселим, трохи підпитим і, як мені здалося, занадто впевненим у собі. Я усміхнулася йому, не підозрюючи, що за кілька секунд моє життя піде шкереберть.

Друже, я так радий за тебе! Знаю, як важко тобі було залишити все позаду… – сказав він, підморгнувши нареченому. – Ти зробив правильний вибір, і тепер нарешті вільний. Сподіваюся, вона тебе більше не турбуватиме!

Зала завмерла. Гості почали перешіптуватися. Я відчула, як мій чоловік напружився, а його пальці міцно стиснули мою руку.

Що він має на увазі? – запитала я, дивлячись йому прямо в очі.

Він опустив погляд і спробував ухилитися від відповіді. Я подивилася на Макса, а він раптом збагнув, що сказав щось зайве, і спробував виправити ситуацію.

Та нічого, просто жарт! – нервово засміявся він.

Але було запізно.

Одна з моїх подруг нахилилася до мене й прошепотіла:

Він говорив про його колишню. Вона приходила до нього перед весіллям…

Я відчула, як у мене похололо всередині.

Це правда? – я знову подивилася на чоловіка.

Він мовчав. Усі чекали на відповідь.

Нарешті він прошепотів:

Так… Вона дізналася про весілля і хотіла поговорити. Але це нічого не значить!

Я вже нічого не чула. У голові пульсувало тільки одне питання: Чому він мені не сказав?

І тут моя подруга витягла телефон і показала мені фото. На ньому мій наречений стояв біля готелю вранці у день нашого весілля… і обіймав іншу жінку.

Мене охопила хвиля розчарування і гніву.

Я мовчки зняла обручку, поклала її в келих із шампанським і підняла свій власний тост:

Дякую всім, що прийшли. Але, здається, святкувати тут більше нічого!

І я вийшла із зали, не озираючись.

За спиною чула, як кричала моя мати, як Макс щось бурмотів про невдалий жарт, як мій "чоловік" намагався мене наздогнати. Але я не зупинилася.

Весілля закінчилося ще до першого танцю…

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець.

"– Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець. – Або твоя дочка віддає мені машину, або хай з’їжджає! Я не житиму в будинку, де мене не шанують! – А куди ж вона подінеться? – Не твоя проблема! Доросла вже. Час самостійною ставати… Кіра стояла в коридорі батьківського будинку і слухала, як мама пояснює їй через двері ванної, чому вона має віддати свою машину. – Кіро, ну подумай головою! Андрій же на роботу їздить щодня. А ти – студентка. Тобі що, складно автобусом? Дівчина притулилася до стіни й заплющила очі. Машину їй подарував дід на двадцятиріччя. Стару, але свою. Першу у житті. Дід тоді сказав: «Щоб не залежала ні від кого. Щоб сама вирішувала, куди їхати. – Мамо, машина оформлена на мене, – спокійно відповіла Кіра. – Ну то й що? Ми ж сім’я! – голос матері став вищим. – Андрій тобі, як батько. Пам’ятаєш, як він тобі з математикою допомагав у десятому класі? Кіра пам’ятала. Пам’ятала, як він репетував на неї за кожну помилку, як жбурляв підручник на стіл, коли вон...

"«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій.

 "«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій. По-батькові та прізвище інші. Так начебто усиновлювачі можуть змінити по батькові та прізвище. Та й ім’я теж…» Довго дивилася на портрет чоловіка, ніби сподіваючись побачити щось рідне Жінка у відділі кадрів міської ради оформила документи на нову співробітницю. Потім зателефонувала: – Інно Андріївно зайдіть до мене! Тут ваша нова співробітниця. Незабаром та зайшла у кабінет і одразу звернулася до новенької жінки вже в роках: – Ви нова прибиральниця? – Так! – Я – завгосп, звуть мене Інна Андріївна, – представилася начальниця і одразу запитала. – А вас? – Віра, – побачивши мовчазне запитання в очах начальниці виправилася. – Віра Олексіївна. – Ходімо, я вам покажу ваше робоче місце, – вони вийшли з кабінету, продовжуючи розмовляти. – За вами буде весь третій поверх… *** Віра була щасливою, що отримала таку роботу. Радісно посміхаючись, оглядала свої володіння: “До пенсії залишилося два роки. А т...