Історії Серця

  – Ми ж домовлялися: візити лише за попереднім дзвінком за два дні! За два, мамо! – Але ж я мати, Семене… Невже мені треба записуватись на прийом до власного сина? – Мамо, ну ми ж просили! Будь ласка, не треба так робити! По-людськи ж просили! – Семен стояв у дверях, притримуючи двері плечем. – Семене, я ж просто… я повз проїжджала. Купила ось фермерський сир, свіжий зовсім. Лєрі ж треба харчуватися добре, вона ж годує ще? Чи ні? Я пиріжків ще з ранку напекла, твоїх улюблених, з капустою. Жанна Ігорівна простягла важкий пакет, намагаючись зазирнути синові через плече. Їй відчайдушно хотілося побачити хоча б край дитячого ліжечка. – Мамо, Лєра спить. Аня щойно заснула! Якщо я зараз візьму цей пакет, зашарудю, і вони прокинуться – я за себе не ручаюся. – Ми ж домовлялися: візити лише за попереднім дзвінком за два дні! За два, мамо! – Але ж я мати, Семене… Невже мені треба записуватись на прийом до власного сина? – У нас свій режим, свій мікроклімат. Будь ласка, мамо, їдь додо...

Віка стояла біля молочного відділу, вибираючи молоко подешевше. З минулої роботи вона звільнилася, а на нову ще не влаштувалася. Сьогодні їй треба було на співбесіду і вона причепурилася для цього випадку. Нарешті вона вибрала молоко і тут гучний голос прямо під вухом запитав. -Сьогоднішнє? Від несподіванки вона впустила молоко. Пакет лопнув і бризки потрапили їй на темні штани і замшеві туфлі. Вона мало не заплакала. -Ви чого так кричите? Тепер через вас я залишилася без вечері і роботи. Молодий чоловік почав сперечатися: -По-перше я не кричав. А по-друге, не можна ж бути такою незграбною. Віка подивилася на нього і крикнула. -От, нахаба. Ще й брехун на додачу, – і пішла, хлюпаючи молоком в туфлях. Вийшовши з супермаркету, вона дістала серветки і спробувала відтерти плями. Якось почистивши одяг, звіривши адресу, вона пішла на співбесіду. Літня жінка оглянувши її з ніг до голови, байдуже сказала: -Ви нам не підходите. -Ну ви ж навіть ні про що мене не запитали, – вигукнула ...

– Аліно, ну вистачить робити мені нерви з цією дачею! Що я батькові мусив сказати? Запропонувати йти на вокзал? – роздратовано огризнувся Максим. – Подумаєш, не прибрав за собою! Світ не зупинився – Чудово! Тобто місяць тому ти мені кивав із важливим виглядом просто так, для галочки, а тепер знову пустив свого батька до нас на дачу, – сердито випалила Аліна, злісно примружившись. – Аліно, ну вистачить робити мені нерви з цією дачею! Що я йому мусив сказати? Запропонувати йти на вокзал? – роздратовано огризнувся Максим. – Подумаєш, не прибрав за собою! Світ не зупинився. – Не зупинився! Просто твоя дружина кілька вихідних вигрібала сміття, начищала туалет за чужим мужиком і різалася об уламки від пляшок. – Ну, і ми лише залишилися без малини, тому що цей слон завалився на неї, поки був під градусом. Невелика проблема, правда? – із сарказмом процідила жінка. – Аліно… Ну ти ж його знаєш. Тобі було б легше, якби він у такому стані пішов з дому і замерз у якомусь підворітті? – почав т...

Тільки коли за спиною зачинилися двері картинної галереї, вона змогла видихнути. Але спогади давно минулих днів вже наринули, начебто це було вчора Вадим глянув на Ніну підозрілим поглядом і тут же засміявся. Дівчині нічого не залишалося, як видихнути – отже, чоловік нічого не запідозрив. — Ти ж в мене найкрасивіша, — поцілував чоловік Ніну і погладив по голові сина, що стояв поруч. — І синочок на тебе схожий. Ніна знову застигла. Маленький Андрійко справді був схожий на неї як дві краплі води. Це було дуже добре, адже Вадим не підозрював, що виховує чужого сина… На цю виставку Ніна не хотіла йти. І річ навіть не у спогадах. Вона просто переживала, що побачить там його, справжнього батька Андрійка. Але переконати Вадима було дуже складно: якщо він вирішив окультурити сім’ю, то так і буде. Тільки коли за спиною зачинилися двері картинної галереї, вона змогла видихнути. Але спогади давно минулих днів вже наринули, начебто це було вчора. *** …Того літа вони з Вадимом якраз подали за...