Весілля – це день, коли обіцянки виголошуються щиро, а почуття сяють у поглядах молодят. Я був переконаний, що знайшов свою ідеальну жінку. Ми готувалися до цієї події кілька місяців, продумуючи кожну деталь.
Але одна деталь змінила все.
Під час церемонії, коли настав момент обміну обручками, я вперше помітив це. Її безіменний палець уже прикрашала інша каблучка.
Я застиг, відчуваючи, як кров відступає від обличчя.
— "Що це?" – запитав я, намагаючись не видати хвилювання.
Вона глянула на мене здивовано, потім – на свою руку. В її очах промайнув жах, але вона миттєво стиснула пальці, ніби хотіла заховати каблучку від усього світу.
— "Я… я можу пояснити," – її голос здригнувся.
Зал завмер. Хтось прошепотів щось на вухо сусіду, а священник напружено дивився на нас, не знаючи, що робити далі.
Я зробив крок назад, відчуваючи, як у мене підкошуються ноги.
— "Це не моя каблучка, правда?"
Вона мовчала, її руки затремтіли.
— "Від кого вона?!" – мій голос лунав гучніше, ніж я планував.
Тиша.
А потім її подруга, що стояла поруч, раптом злякано відвела погляд. Я помітив це.
— "Ти знала?" – запитав я вже не тільки у своєї нареченої, а й у подруги.
Вона схилила голову.
І тоді я зрозумів.
— "Ти ще не розлучена, так?" – моє запитання було більше схоже на констатацію факту.
Вона затримала подих, а потім… кивнула.
У залі пролунав шокований гул. Я міцніше стис обручку в руці, яку мав надягти їй на палець.
Але замість цього я просто поклав її на стіл перед собою.
— "Здається, це не моя роль у цьому спектаклі."
Я розвернувся і, не чекаючи пояснень, пішов геть із власного весілля. 🚪💔
Коментарі
Дописати коментар