Перейти до основного вмісту

"Сюрприз свекрухи, що скасував наше весілля" 🎁💥


Цей день мав бути найщасливішим у моєму житті. Розкішна весільна церемонія, ошатно вбрані гості, моє білосніжне плаття – усе було, як у казці. Але навіть у найстрашнішому сні я не могла уявити, що весільна вечірка закінчиться катастрофою.

Моя майбутня свекруха завжди була холодною зі мною. Вона дивилася на мене так, ніби я була не гідна її сина. Але я вірила, що з часом вона змінить свою думку. Як же я помилялася...

Коли настав момент відкривати подарунки, вона підійшла до нас із великою коробкою, перев’язаною червоною стрічкою.

Я підготувала для вас щось особливе… — промовила вона з ледь помітною усмішкою.

Я відчула, як у мене стислося серце. Мій наречений напружився.

Я обережно розгорнула обгортку, відкрила коробку… і витягла звідти фотоальбом.

Спершу я не зрозуміла. Але коли відкрила першу сторінку, у мене перехопило подих.

Це були фотографії мого нареченого… з іншою жінкою.

Я перегортала сторінки, і мені ставало все гірше. Вони разом відпочивали на пляжі, святкували річницю, цілувалися… А потім я побачила останню фотографію.

📸 "Наші 5 років разом – і ще багато попереду!" – свіжий допис за місяць до нашого весілля.

Я відчула, як світ рушиться під моїми ногами.

Що це? — прошепотіла я, ледь стримуючи сльози.

Мій наречений зблід.

Мамо, навіщо ти це зробила?

Його мати знизала плечима.

Бо вона має право знати правду. Розкажи їй, як ти зустрічався з цією жінкою весь цей час, поки готувався до весілля.

Зала вибухнула шепотінням. Всі гості дивилися на нас.

Я перевела погляд на нареченого.

Це правда?

Він опустив очі. Це було достатньо.

Я більше не чекала пояснень.

Зняла обручку, поклала її на стіл і вийшла із залу.

Весілля закінчилося.

Але тепер у мене була правда.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець.

"– Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець. – Або твоя дочка віддає мені машину, або хай з’їжджає! Я не житиму в будинку, де мене не шанують! – А куди ж вона подінеться? – Не твоя проблема! Доросла вже. Час самостійною ставати… Кіра стояла в коридорі батьківського будинку і слухала, як мама пояснює їй через двері ванної, чому вона має віддати свою машину. – Кіро, ну подумай головою! Андрій же на роботу їздить щодня. А ти – студентка. Тобі що, складно автобусом? Дівчина притулилася до стіни й заплющила очі. Машину їй подарував дід на двадцятиріччя. Стару, але свою. Першу у житті. Дід тоді сказав: «Щоб не залежала ні від кого. Щоб сама вирішувала, куди їхати. – Мамо, машина оформлена на мене, – спокійно відповіла Кіра. – Ну то й що? Ми ж сім’я! – голос матері став вищим. – Андрій тобі, як батько. Пам’ятаєш, як він тобі з математикою допомагав у десятому класі? Кіра пам’ятала. Пам’ятала, як він репетував на неї за кожну помилку, як жбурляв підручник на стіл, коли вон...

"«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій.

 "«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій. По-батькові та прізвище інші. Так начебто усиновлювачі можуть змінити по батькові та прізвище. Та й ім’я теж…» Довго дивилася на портрет чоловіка, ніби сподіваючись побачити щось рідне Жінка у відділі кадрів міської ради оформила документи на нову співробітницю. Потім зателефонувала: – Інно Андріївно зайдіть до мене! Тут ваша нова співробітниця. Незабаром та зайшла у кабінет і одразу звернулася до новенької жінки вже в роках: – Ви нова прибиральниця? – Так! – Я – завгосп, звуть мене Інна Андріївна, – представилася начальниця і одразу запитала. – А вас? – Віра, – побачивши мовчазне запитання в очах начальниці виправилася. – Віра Олексіївна. – Ходімо, я вам покажу ваше робоче місце, – вони вийшли з кабінету, продовжуючи розмовляти. – За вами буде весь третій поверх… *** Віра була щасливою, що отримала таку роботу. Радісно посміхаючись, оглядала свої володіння: “До пенсії залишилося два роки. А т...