"Ця подорож змінила моє життя: після медового місяця я зробив неочікуваний вибір" ✈️💔

Наше весілля було ідеальним. Красивий зал, усміхнені гості, сльози щастя на обличчях батьків. Я був упевнений, що одружуюся з жінкою всього свого життя.

🌴 Медовий місяць ми вирішили провести на тропічному острові – розслабитися після всіх весільних турбот. Я мріяв про романтичні вечори, спільні прогулянки пляжем і розмови про наше майбутнє.

Але все пішло не так, як я уявляв.

Перший дзвіночок пролунав уже в літаку. Вона майже не говорила зі мною, лише листувалася в телефоні.

— З ким ти так переписуєшся? – запитав я жартома.

— З подругою, обговорюємо весілля! – відповіла вона швидко і перевела тему.

Я вирішив не звертати уваги, адже після стресу вона могла просто розслаблятися.

Прибувши в готель, вона зникла в телефоні ще більше.

У моменти, коли я підходив ближче, вона швидко блокувала екран.

Наступного ранку вона повідомила, що хоче відпочити сама і піти на спа-процедури.

Я погодився, вирішивши прогулятися містом.Але випадковість відкрила мені правду.

Я йшов уздовж узбережжя, коли побачив знайому фігуру.

Вона сиділа в кафе… з якимось чоловіком.

І точно не виглядала так, ніби просто розмовляє з другом.

Вони сміялися, вона поклала руку йому на плече… А потім він нахилився і поцілував її.

Мене накрила хвиля холоду.

Я витягнув телефон, зробив кілька фото і відійшов.

📄 Того ж дня я почав готувати документи на розлучення.

Коли вона повернулася, я вже чекав її з речами, упакованими в чемодан.

— Ми їдемо раніше? – здивувалася вона.

— Ти – так. Я – ні. Я подав на розлучення.

Її обличчя зблідло.

📩 Я показав їй фотографії.

Вона мовчала.

— Це не те, що ти думаєш! – прошепотіла вона.

— Тоді поясни, що це?

Вона не змогла знайти слів.

Того ж вечора я забронював собі інший номер.

🌊 Наш медовий місяць тривав, але тепер для мене він став початком нового життя — без брехні та зради.

💭 Як би ти вчинив(-ла) на моєму місці?

Коментарі

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець.

"– Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець. – Або твоя дочка віддає мені машину, або хай з’їжджає! Я не житиму в будинку, де мене не шанують! – А куди ж вона подінеться? – Не твоя проблема! Доросла вже. Час самостійною ставати… Кіра стояла в коридорі батьківського будинку і слухала, як мама пояснює їй через двері ванної, чому вона має віддати свою машину. – Кіро, ну подумай головою! Андрій же на роботу їздить щодня. А ти – студентка. Тобі що, складно автобусом? Дівчина притулилася до стіни й заплющила очі. Машину їй подарував дід на двадцятиріччя. Стару, але свою. Першу у житті. Дід тоді сказав: «Щоб не залежала ні від кого. Щоб сама вирішувала, куди їхати. – Мамо, машина оформлена на мене, – спокійно відповіла Кіра. – Ну то й що? Ми ж сім’я! – голос матері став вищим. – Андрій тобі, як батько. Пам’ятаєш, як він тобі з математикою допомагав у десятому класі? Кіра пам’ятала. Пам’ятала, як він репетував на неї за кожну помилку, як жбурляв підручник на стіл, коли вон...

"«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій.

"«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій. По-батькові та прізвище інші. Так начебто усиновлювачі можуть змінити по батькові та прізвище. Та й ім’я теж…» Довго дивилася на портрет чоловіка, ніби сподіваючись побачити щось рідне Жінка у відділі кадрів міської ради оформила документи на нову співробітницю. Потім зателефонувала: – Інно Андріївно зайдіть до мене! Тут ваша нова співробітниця. Незабаром та зайшла у кабінет і одразу звернулася до новенької жінки вже в роках: – Ви нова прибиральниця? – Так! – Я – завгосп, звуть мене Інна Андріївна, – представилася начальниця і одразу запитала. – А вас? – Віра, – побачивши мовчазне запитання в очах начальниці виправилася. – Віра Олексіївна. – Ходімо, я вам покажу ваше робоче місце, – вони вийшли з кабінету, продовжуючи розмовляти. – За вами буде весь третій поверх… *** Віра була щасливою, що отримала таку роботу. Радісно посміхаючись, оглядала свої володіння: “До пенсії залишилося два роки. А т...

Історії Серця

Шукати в цьому блозі