"Ця подорож змінила моє життя: після медового місяця я зробив неочікуваний вибір" ✈️💔

Наше весілля було ідеальним. Красивий зал, усміхнені гості, сльози щастя на обличчях батьків. Я був упевнений, що одружуюся з жінкою всього свого життя.

🌴 Медовий місяць ми вирішили провести на тропічному острові – розслабитися після всіх весільних турбот. Я мріяв про романтичні вечори, спільні прогулянки пляжем і розмови про наше майбутнє.

Але все пішло не так, як я уявляв.

Перший дзвіночок пролунав уже в літаку. Вона майже не говорила зі мною, лише листувалася в телефоні.

— З ким ти так переписуєшся? – запитав я жартома.

— З подругою, обговорюємо весілля! – відповіла вона швидко і перевела тему.

Я вирішив не звертати уваги, адже після стресу вона могла просто розслаблятися.

Прибувши в готель, вона зникла в телефоні ще більше.

У моменти, коли я підходив ближче, вона швидко блокувала екран.

Наступного ранку вона повідомила, що хоче відпочити сама і піти на спа-процедури.

Я погодився, вирішивши прогулятися містом.Але випадковість відкрила мені правду.

Я йшов уздовж узбережжя, коли побачив знайому фігуру.

Вона сиділа в кафе… з якимось чоловіком.

І точно не виглядала так, ніби просто розмовляє з другом.

Вони сміялися, вона поклала руку йому на плече… А потім він нахилився і поцілував її.

Мене накрила хвиля холоду.

Я витягнув телефон, зробив кілька фото і відійшов.

📄 Того ж дня я почав готувати документи на розлучення.

Коли вона повернулася, я вже чекав її з речами, упакованими в чемодан.

— Ми їдемо раніше? – здивувалася вона.

— Ти – так. Я – ні. Я подав на розлучення.

Її обличчя зблідло.

📩 Я показав їй фотографії.

Вона мовчала.

— Це не те, що ти думаєш! – прошепотіла вона.

— Тоді поясни, що це?

Вона не змогла знайти слів.

Того ж вечора я забронював собі інший номер.

🌊 Наш медовий місяць тривав, але тепер для мене він став початком нового життя — без брехні та зради.

💭 Як би ти вчинив(-ла) на моєму місці?

Коментарі

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

"— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров прилила до щік. Дванадцять років шлюбу, дванадцять років я терпіла зневагу

"— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров прилила до щік. Дванадцять років шлюбу, дванадцять років я терпіла зневагу Я стояла у дверях банкетного залу з букетом білих троянд у руках і не могла повірити своїм очам. За довгим столом, прикрашеним золотистими скатертинами та кришталевими келихами, сиділи всі родичі Ігоря. Усі, крім мене. Для мене не знайшлося місця. — Олено, ти чого стоїш? Проходь! — крикнув чоловік, не відриваючись від розмови з двоюрідним братом. Я повільно обвела поглядом стіл. Місця справді не було. Кожен стілець був зайнятий, і ніхто навіть не спробував посунутися чи запропонувати мені присісти. Свекруха Тамара Іванівна сиділа на чолі столу в золотистому платті, немов королева на троні, і удавала, що не помічає мене. — Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті поди...

– А я свого чоловіка не кохала.

– А я свого чоловіка не кохала. – А скільки прожили? – Прожили… Так ось і рахуй, у сімдесят першому одружилися. – І як же це – не кохала?… …На лавці біля могилки сиділи дві малознайомі жінки. Вони прибирали тут на різних ділянках, а потім випадково зійшлися в розмові. – Чоловік? – підійшла і кивнула на фото пам’ятника жінка в сірому береті. – Чоловік. Рік вже… Не можу звикнути, тужу, сил немає. Ось і ходжу… Любила я його сильно, – жінка підтягнула кінці чорної хустки. Помовчали, а потім жінка, що підійшла, зітхнула і сказала: – А я свого чоловіка не любила. Співрозмовниця повернула голову, зацікавилася: – А скільки прожили? – Прожили… Так ось і рахуй, в сімдесят першому одружилися. – І як це – не любила, коли стільки років разом… – Назло за нього пішла. Подобався мені хлопець, а він до подружки переметнувся. Ось я і вирішила – вискочу заміж раніше за них. А тут Юрко – млявий. Він слідом ходив весь час, подобалася я йому, ось і… – І що? – Ох! Трохи не втекл...

Історії Серця

Шукати в цьому блозі