Перейти до основного вмісту

📷💣 "Весільний фотограф зловив момент... який усе зруйнував!"


Весільний фотограф Матвій працював у цій сфері вже десять років. Він бачив різні історії кохання: від зворушливих моментів до неочікуваних скандалів. Але те, що сталося на цьому весіллі, він запам’ятає назавжди.

Церемонія проходила у вишуканому маєтку. Сонячний день, усміхнені гості, ідеальні кадри. Матвій уважно спостерігав за молодятами крізь об’єктив. Наречена виглядала неймовірно красивою у своїй білій сукні, а наречений сяяв від щастя. Вони обмінялися клятвами, обіймалися й танцювали – усе здавалося ідеальним.

Але потім відбувся один момент, який змусив Матвія насторожитися.

Коли настав час тостів, наречена відійшла убік. Вона думала, що ніхто цього не побачить, але Матвій завжди уважно слідкував за деталями. Він помітив, як вона підбігла до одного з гостей, високого темноволосого чоловіка, і, подумавши, що ніхто не дивиться… поцілувала його.

Це був не дружній поцілунок у щоку. Це був пристрасний, тривалий поцілунок.

Фотограф інстинктивно натиснув кнопку камери, зафіксувавши цей момент. Він не хотів вірити своїм очам. Хто був цей чоловік? Її колишній? Коханець?

Матвій не був тим, хто втручався у чужі справи, тому просто продовжив свою роботу. Але коли повернувся до студії, він переглянув усі знімки. Поцілунок був надто очевидним. Крім того, на кількох інших фото він помітив, що цей чоловік і наречена часто перешіптувалися, торкалися одне одного, хоча намагалися не привертати увагу.

Матвій вагався. Чи варто просто видалити фото і зробити вигляд, що нічого не сталося? Чи має він моральне право приховувати таку правду?

Зрештою, він вирішив залишити цей кадр у загальному архіві разом з іншими знімками. Його робота – відображати правду, і цього разу правда була неприємною.

Через два дні він отримав від нареченого коротке повідомлення:
"Дякую за фото. Весілля закінчилося швидше, ніж я думав."

Пізніше він дізнався, що наречений побачив ці фото, зіткнувся з нареченою і вона зізналася – чоловік на фото був її колишнім, з яким вона не змогла попрощатися. Вона виправдовувалася, що це була остання зустріч, але для нареченого це вже не мало значення.

Весілля стало початком кінця. Молодята подали на анулювання шлюбу через тиждень. А Матвій вкотре переконався – його камера бачить більше, ніж очікують люди.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець.

"– Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець. – Або твоя дочка віддає мені машину, або хай з’їжджає! Я не житиму в будинку, де мене не шанують! – А куди ж вона подінеться? – Не твоя проблема! Доросла вже. Час самостійною ставати… Кіра стояла в коридорі батьківського будинку і слухала, як мама пояснює їй через двері ванної, чому вона має віддати свою машину. – Кіро, ну подумай головою! Андрій же на роботу їздить щодня. А ти – студентка. Тобі що, складно автобусом? Дівчина притулилася до стіни й заплющила очі. Машину їй подарував дід на двадцятиріччя. Стару, але свою. Першу у житті. Дід тоді сказав: «Щоб не залежала ні від кого. Щоб сама вирішувала, куди їхати. – Мамо, машина оформлена на мене, – спокійно відповіла Кіра. – Ну то й що? Ми ж сім’я! – голос матері став вищим. – Андрій тобі, як батько. Пам’ятаєш, як він тобі з математикою допомагав у десятому класі? Кіра пам’ятала. Пам’ятала, як він репетував на неї за кожну помилку, як жбурляв підручник на стіл, коли вон...

"«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій.

 "«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій. По-батькові та прізвище інші. Так начебто усиновлювачі можуть змінити по батькові та прізвище. Та й ім’я теж…» Довго дивилася на портрет чоловіка, ніби сподіваючись побачити щось рідне Жінка у відділі кадрів міської ради оформила документи на нову співробітницю. Потім зателефонувала: – Інно Андріївно зайдіть до мене! Тут ваша нова співробітниця. Незабаром та зайшла у кабінет і одразу звернулася до новенької жінки вже в роках: – Ви нова прибиральниця? – Так! – Я – завгосп, звуть мене Інна Андріївна, – представилася начальниця і одразу запитала. – А вас? – Віра, – побачивши мовчазне запитання в очах начальниці виправилася. – Віра Олексіївна. – Ходімо, я вам покажу ваше робоче місце, – вони вийшли з кабінету, продовжуючи розмовляти. – За вами буде весь третій поверх… *** Віра була щасливою, що отримала таку роботу. Радісно посміхаючись, оглядала свої володіння: “До пенсії залишилося два роки. А т...