Лікарі зблідли, коли після п’яти днів зникнення в болотистій місцевості до лікарні терміново доправили вагітну жінку. Вона була на сьомому місяці, її нога сильно розпухла, а всередині глибокої рани щось ворушилося
Лікарі зблідли, коли після п’яти днів зникнення в болотистій місцевості до лікарні терміново доправили вагітну жінку. Вона була на сьомому місяці, її нога сильно розпухла, а всередині глибокої рани щось ворушилося. Молодий лікар підняв пов’язку з ноги Мар’яни Орлик і відсахнувся. — Тут живі личинки! Як це могло так запуститися? Медсестра прикрила рот рукою. Мар’яна була вкрита засохлим багнюкою, її губи потріскалися, а кожен вдих давався так, ніби вимагав усіх сил. Коли лікар спробував оглянути рану ближче, Мар’яна зібрала залишки енергії й схопила його за зап’ястя. — Спочатку моя дитина. — Пані, у вас важке зараження ноги. — Спочатку послухайте її серце. Старший лікар наказав принести фетальний доплер. Кілька секунд у палаті чулося лише потріскування апарата. Мар’яна заплющила очі. А потім пролунав швидкий, рівний стукіт маленького серця. Вона беззвучно заплакала. За п’ять днів до цього найбільше Мар’яну лякала не смерть у болоті. Вона боялася знову побачити матір. Її мати, Олена Орли...