Історії Серця

Який ще паркан?! Ми тут лазню ставимо! Ти дружина мого сина, отже земля спільна, а не твоя! — волала свекруха, поки робітники встановлювали паркан... — Ми тут порахували, Аліно, лазню поставимо ось там, біля паркану. І широку веранду до неї добудуємо, щоб м’ясо смажити й нормально сидіти. Моїй Віці треба буде подруг запрошувати, — діловито заявила свекруха, згортаючи будівельну рулетку. Аліна завмерла біля грядки. Лійка з водою так і залишилася висіти в руці, не встигнувши полити кущ помідорів. На ділянку вона приїхала всього хвилин двадцять тому. Планувала провести суботу спокійно: виполоти бур’яни, полити грядки, випити кави на ґанку нового будиночка й просто побути в тиші. Але тиша закінчилася тієї ж миті, коли біля відчиненої хвіртки зупинилася знайома машина. Біля ґанку вже по-господарськи розпоряджалася Тетяна Миколаївна. На ній була яскрава блузка, зовсім недоречна для дачі, а на шиї виблискував золотий ланцюжок. Поруч переминався Ілля, молодший брат Аліниного чоловіка Павла. Са...

Чоловік привів свою нову пасію до мене на день народження… Я вийшла на сходовий майданчик. Кобальтовий бік супниці, розписаної ще старими майстрами, розлетівся на сотні дрібних уламків просто біля сміттєпроводу. У мене навіть плече не здригнулося. Тітка Люба, яка подарувала нам цей сервіз на весілля, зараз, напевно, пораділа б за мене. Напередодні я знайшла всередині цієї супниці, яку ми діставали від сили раз на рік, шовкову хустинку Юлі. Віктор ховав там її дрібні речі, наївно вважаючи, що до святкового посуду я точно не полізу. Хустинка вже давно лежала в смітті, але важкий запах чужих парфумів ніби назавжди в’ївся в кобальтові боки. Принаймні мені так здавалося. Віктор тупцював у відчинених дверях передпокою. Він дбайливо, майже судомно притискав до живота пузату шкіряну валізу на коліщатках — ту саму, з якою ми колись їздили на море. Блискавка збоку, що заїдала, стирчала напіввідкритою, і зі щілини визирав край його смугастої піжами. Чоловік не зводив із мене очей. І в цих очах бу...