Перейти до основного вмісту

Моя мама завчасно вийшла на пенсію. Сумувати не довелося, бо вона знайшла “цікаве заняття”


Мою маму “попросили” на роботі вийти на пенсію. Як пояснив директор – “треба дати місце молодим, аби вони економіку підіймали”. 

Однак, моя мама звикла працювати. Ні секунди не могла сидіти спокійно, постійно старалася знайти собі якесь заняття. А ще вона дуже любила дітей. Тому не дивно, що вибрала для себе таку професію – вчителька математики. До речі, всі її учні мали високі результати на екзаменах та знали навіть найскладніші теореми. 

Два місяці після виходу на “пенсію” мама старалася допомагати мені. Відводила та забирала моїх дітей зі школи, возила на гуртки, робила домашнє завдання. Ну а ще готувала, прибирала. Навіть зайнялася малюванням та вишивкою.

Але бачила, що вона сумує за вчителюванням. Колишні учні мало про неї згадували, так само, як і колеги зі школи. Тому вона вирішила знайти підробіток в Інтернеті. Написала оголошення, що може займатися репетиторством з дітками. І наступного дня їй одразу написала одна жіночка:

– Така дивачка, влаштувала справжній допит. Годину говорили по телефону.

– Ма, ну раз вона дивачка, то відмовся. 

– Ні, не хочу. Вона ще й живе неподалік, буквально через 4 зупинки від моєї квартири. І запропонувала вдвічі більше, ніж я вказала в оголошенні. 

Домовилися про зустріч. Того дня мама так переживала, що приїхала аж на годину швидше до пані Марії. Тому сіла на лавочку, аби почекати. 

На майданчику грався хлопчик. І раптом йому стало погано, з рота пішла піна і все тіло трусилося. Моя мама одразу кинулася до хлопчика, зателефонувала у швидку та заспокоювала дитину. Вона ж знала, як надавати першу домедичну допомогу. 

Лікарі швидко приїхали та мама поїхала з хлопчиком до лікарні. Згодом приїхала жіночка, аби провідати сина. 

– Господи, я вам так вдячна. У мого Сергійка проблеми зі здоров’ям, дуже слабке серце. А ви його врятували.

– Добре, що все добре. А я просто опинилася поруч. 

Але знаєте, що мене найбільше вразило у цій історії? Саме до цього хлопчика моя мама повинна була йти на заняття. І здається, що вона не просто так приїхала за годину до уроку та опинилася саме біля його будинку. Наче сам Бог так велів. 

Тепер моя мама не тільки викладає математику, але й повноцінно проводить час з Сергійком, як нянька. Пані Марія платить їй дуже пристойну суму. 

А я дуже радію за маму. Вона допомагає хлопчику від щирого серця, а не через високу зарплату. Як пояснила пані Марія, ніхто не хотів з ним займатися через проблеми зі здоров’ям Сергійка. 

Знаєте, після такого я точно не вірю у випадковості. Це сам Бог велів, аби саме мама та Сергійко зустрілися. І вона стала для нього ангелом-охоронцем. 


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

"— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров прилила до щік. Дванадцять років шлюбу, дванадцять років я терпіла зневагу

"— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров прилила до щік. Дванадцять років шлюбу, дванадцять років я терпіла зневагу Я стояла у дверях банкетного залу з букетом білих троянд у руках і не могла повірити своїм очам. За довгим столом, прикрашеним золотистими скатертинами та кришталевими келихами, сиділи всі родичі Ігоря. Усі, крім мене. Для мене не знайшлося місця. — Олено, ти чого стоїш? Проходь! — крикнув чоловік, не відриваючись від розмови з двоюрідним братом. Я повільно обвела поглядом стіл. Місця справді не було. Кожен стілець був зайнятий, і ніхто навіть не спробував посунутися чи запропонувати мені присісти. Свекруха Тамара Іванівна сиділа на чолі столу в золотистому платті, немов королева на троні, і удавала, що не помічає мене. — Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті поди...

Ми за грошима!

 "– Ми за грошима! – оголосила мама Віктора. – За якими? – Як за якими? Які ми вам на весілля давали! Вам же дарували! Ось і поверніть борги! – не зважаючи на невістки, жінка пройшла до кімнати, звідки вийшов Віктор з уже готовою пачкою грошей. – Та годі тобі! Ну чого ти? Ну, з ким не буває? – Віктор винно дивився на Олену. – Це було лише один раз! Обіцяю, ніколи більше цього не повториться! Дівчина байдуже дивилася убік. Ну, не могла вона пробачити таке! З Віктором вони зустрічалися рік. Їх називали найкрасивішою та закоханою парою. З першого дня вони були разом. Буквально за тиждень Віктор переїхав до неї жити. Олена жила в квартирі, що дісталася їй у спадок від тітки. У тітки не було дітей, тому свою квартиру у Києві заповідала племінниці – дочці брата. Такий розкішний подарунок виявився дуже доречним. Олена закінчила школу і примудрилася вступити на “бюджет” до одного з київських інститутів. Віктор навчався у тому ж інституті, що й Оксана, лише на платному відділен...