Перейти до основного вмісту

Розвідка підтвердила – nутін вnав у коmу nісля невдалої оnерації, у Креmлі терmіново рoзрoбляють сценaрій nередaчі влaди


З Росії надійшла інформація про те, що президент країни-агресора Володимир Путін нібито впав у кому після операції. У диктатора була ракова пухлина, видалення якої могло викликати серйозні наслідки для здоров’я російського диктатора

Про це OBOZREVATEL стало відомо із джерел у розвідці. Наразі президент нібито перебуває у реанімації, де його життєдіяльність підтримують за допомогою систем штучного життєзабезпечення.

За наявними даними, у Путіна проявилися всі ознаки пригнічення рефлексів стовбура головного мозку, його організм не реагує на біль.

Глава РФ перебуває у стані деструктивної коми, передають джерела у розвідці.

Оточення диктатора, ймовірно, вирішило приховати інформацію про стан Путіна. Вони планують тримати всіх у невіданні, допоки Кремль не визначить, хто стане наступником президента РФ.

До того часу на публіці замість російського лідера з’являтиметься його двійник, що дозволить створювати потрібну картинку для медіа.

Очікується, що незабаром глава МЗС РФ Сергій Лавров може звернутися до президента Туреччини Реджепа Ердогана з проханням про те, щоб він анонсував довгоочікувану зустріч Володимира Путіна та президента України Володимира Зеленського, на якій також має бути присутнім і турецький лідер.

Однак, як кажуть джерела, за планом Кремля ця зустріч в результаті не відбудеться – в РФ не хочуть ризикувати розкриттям підміни Путіна двійником.

У зриві цієї ще не оголошеної зустрічі в Росії мають намір звинуватити Україну, її нібито неконструктивну позицію та Володимира Зеленського. Для цього нашій країні висунуть свідомо неприйнятні для України умови.

Зазначимо, що ця інформація потребує підтвердження. І перевірити її можна буде вже дуже скоро, коли у Кремлі знову коментуватимуть відмову від переговорів України та РФ на рівні президентів.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

"— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров прилила до щік. Дванадцять років шлюбу, дванадцять років я терпіла зневагу

"— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров прилила до щік. Дванадцять років шлюбу, дванадцять років я терпіла зневагу Я стояла у дверях банкетного залу з букетом білих троянд у руках і не могла повірити своїм очам. За довгим столом, прикрашеним золотистими скатертинами та кришталевими келихами, сиділи всі родичі Ігоря. Усі, крім мене. Для мене не знайшлося місця. — Олено, ти чого стоїш? Проходь! — крикнув чоловік, не відриваючись від розмови з двоюрідним братом. Я повільно обвела поглядом стіл. Місця справді не було. Кожен стілець був зайнятий, і ніхто навіть не спробував посунутися чи запропонувати мені присісти. Свекруха Тамара Іванівна сиділа на чолі столу в золотистому платті, немов королева на троні, і удавала, що не помічає мене. — Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті поди...

– Мені соромно брати тебе на бенкет! – Сказав чоловік. За годину вся еліта дивилася тільки на його «сіру мишу»

– Мені соромно брати тебе на бенкет, – Денис навіть не підняв очей від телефону. – Там будуть люди. Нормальні люди. Надія стояла біля холодильника із пакетом молока в руках. Дванадцять років шлюбу, двоє дітей. І ось соромно. – Я одягну чорну сукню. – Ту, що ти сам мені купував. – Справа не в сукні, – він глянув нарешті. – Справа в тобі. Ти себе запустила. Волосся, обличчя… вся ти якась ніяка. Там буде Вадим із дружиною. Вона стиліст. А ти… сама розумієш. – Значить, не поїду. – От і розумниця. Скажу, що температура. Ніхто й слова не скаже. Він пішов у душ, а Надія залишилася стояти посеред кухні. У сусідній кімнаті спали діти. Кирилу десять років, Світлані – вісім. Іпотека, рахунки, батьківські збори. Вона розчинилася в цьому будинку, а чоловік почав соромитись її. – Він що, зовсім охрінів? – Олена, подруга-перукар, дивилася на Надію так, ніби та повідомила про кінець світу. – Соромно брати дружину на бенкет? Та хто він взагалі такий? – Завідувач складу. Отримав підвищ...