"– Уявляєш Галю, він як цей, ну як його називають, що будинки підбирає, дивиться, а – рієлтор. Бачте підходжу я йому і мій дім, а мене навіть і не питає!
"– Уявляєш Галю, він як цей, ну як його називають, що будинки підбирає, дивиться, а – рієлтор. Бачте підходжу я йому і мій дім, а мене навіть і не питає! Так і заявив, що своїм хазяйським поглядом все побачив, все йому підходить, і навіть придумав, що де можна прибрати, а що прилаштувати. І таке зло мене взяло, що я швидко вказала на двері, і сказала, щоб забув сюди дорогу, і щоб навіть не дивився в мій бік. Теж мені знайшовся примак Віра Степанівна вже довгий час жила одна у невеликому селі у своїй хатинці. Колеги по роботі й сусіди називають її просто – Степанівна. Нещодавно вийшла вона на пенсію, радіє, що вільного часу сила–силенна. Син єдиний одружений, який давно живе далеко в іншій області біля моря. – Тепер щороку буду відвідувати своїх рідних і заодно купатимуся в морі! – мріяла Віра. – А може, ще й знайдеться якийсь старенький принц на такому ж старому білому, чи сірому коні. А то у відпустках не виходило. Планувала на відпустку різні справи, не встигнеш озирнут...