– Не треба так нервувати, Олено! Нам же всього вистачає, а у Мишка труднощі, потерпимо, – чоловік усміхався примирливо та водночас винно

– Не треба так нервувати, Олено! Нам же всього вистачає, а у Мишка труднощі, потерпимо, – чоловік усміхався примирливо та водночас винно.

– Потерпимо? – злетіла у відповідь дружина. – Тобто, тобі мало? Пів року – не термін? Не можна за цей час зрозуміти, що твій брат і не думав дорослішати?

– Олено, я все розумію – ти маєш рацію, Мишко поводиться безвідповідально, але…

– Не продовжуй, мені все ясно – він твій брат, йому все можна. Боїшся конфлікту? Сподіваюся, ти розумієш, як це все називається? Чи ти й чужій людині дозволив би поводитися, як невдячній свині?

– Ти ж знаєш – мама просила підтримати їх…

– До старості допомагатимемо? Чудово влаштувалися і Михайло, і його Катя! Не думають – де жити, як заробити більше, на що витрачати, скільки дітей народ жувати, а ми всі разом їх у цьому підтримуємо. Я правильно зрозуміла твою думку?

– Ні, Олено, я не це мав на увазі. Їм потрібен час. Ситуація і справді складна, не виганяти ж їх на вулицю справді, – Сергій насупився.

– Навіщо на вулицю? У них обох батьки є, – незворушно відповіла Олена. – Та й винайняти іншу квартиру ніхто не забороняє. Ну, що ти мовчиш?

– Може, ти йому ще доплачуватимеш? Нехай поживе кілька років у нашій квартирі? Моїй квартирі, якщо називати речі своїми іменами. Говорити з братом будеш? Ні? Гаразд, значить, мені доведеться.

Чоловік і радий був заперечити, але всі козирі були у дружини.

Олена відразу не хотіла здавати Мишкові квартиру. Дівер був надто інфантильний: роботу міняв часто, про своє житло взагалі не хотів думати, зате встиг одружитися і зробити двох дітей.

Сергій з Оленою жили в іншому вимірі.

Вони обидва працювали, відкладали гроші на розширення житлоплощі: перш ніж заводити дитину, мріяли переїхати в новий район.

Двушка, яку Олені залишила бабуся, була на околиці, до роботи добиралися з пересадками, та й нормальний сервіс туди ще не прийшов.

А потім свекруха отримала спадок, продала його та поділила гроші між синами. Сергій з Оленою під таку справу вирішили взяти іпотеку. Батьки Олени теж трохи вклалися і перший внесок за трикімнатну квартиру молоді внесли досить значний.

Потім сіли, підрахували та вирішили – доки є можливість, треба закрити кредит достроково. Для цього на кілька років зменшили витрати, не їздили у відпустку, забули всі надмірності. Здавали свою двокімнатну, в результаті швидко впоралися із боргом за трикімнатну.

Все йшло, як по маслу: коли залишалося кілька платежів, Олена дізналася, що чекає на малюка. Раділа, що може спокійно йти в декрет, не перейматися грошима.

Але тут, як у поганому фільмі, сім’ю дівера попросили терміново звільнити орендовану квартиру. Думали до батьків поїхати на якийсь час, але теща не запрошувала, а зі свекрухою дружина Мишка не хотіла жити.

Ну і який вихід вони побачили? Звичайно, попросити старшого брата про допомогу – все одно житло здає чужим людям, чому б і своїм не здати? Сергій, коли прохання почув, сказав:

– Я не проти, тільки це квартира Олени, хай вона вирішує.

Мати не чекала такого.

Подзвонила Мишкові та заявилася до старшої невістки особисто – клопотати, так би мовити. Мишко обіцяв платити все акуратно. Свекруха йому підспівувала, тиснула на жалість і родинні пута. Казала – мовляв, якщо раптом щось, теж допомагатиме.

Скріпивши серце, Олена погодилася. Чоловікові при цьому сказала все, що думала:

– Миша твій сам міг би подбати про сім’ю. Ми ж розв’язали свої проблеми? Він отримав таку ж суму, але куди вклав? У машину! Не про дітей своїх він подумав? Не про дружину? Ні! Тільки про себе, коханого!

– Та я казав йому, а він відповів, що жодних заощаджень немає, а однокімнатна їхні проблеми не вирішить.

– Звісно, натомість уживана машина покращила їхнє життя! Не вірю я, Сергію, що твій брат дотримуватиметься угоди. Він усіма вами безсоромно користується.

– Якби не твоя мама, я б його нізащо не пустила. Тим більше діти у них маленькі – ти ж розумієш, на що перетвориться квартира? Виключно з поваги до Тамари Григорівни, так і знай. Будуть проблеми – одразу на вихід.

А потім Олена зосередилася на дитині, Сергій на її запитання відповідав – усе гаразд, Мишко вчасно платить за квартиру. Звісно, з родичів брали по-божому: половину ринкової ціни.

Ну, платить і добре, думала Олена. Поки їй не зателефонували з загрозою подати позов до суду через борги з комунальних платежів. А Мишко, виявляється, жодного разу квартплату не вніс! І за оренду платить через раз.

Дізнавшись про борги, Сергій брату ввалив. На словах, звісно. Подзвонив, дав тиждень на погашення. Нульова реакція. Тільки мама подзвонила поцікавитися – чи вистачить у них совісті виставити Мишка на вулицю.

Сергій не хотів, ладен був почекати. Але Олена наполягла. І тепер у них немає родичів. Пересварилися.

Причому винна у всьому господиня квартири, звичайно ж. Жорстока невістка, меркантильна до того ж. Це свекруха так вважає.

Хоча її молодший синок гроші старшому так і не повернув: ні борг по комуналці, ні витрати на ремонт.

Олена на все життя зробила висновок, – жодних ділових відносин з ріднею! Собі дорожче!

А ви що скажете з цього приводу? Залишайте свої думки в коментарях, якщо сподобалося, – ставте вподобайки!

"