"– Молодець, синку, молодець Олежику, навчив батька, лихо відвів
– У тебе нова подруга, чи що? Я дивлюся – ти прямо не вилазиш із телефона. Про що говорите? – Ігор з легкою усмішкою на обличчі стояв і милувався своєю молодою дружиною.
Вони вже рік, як побралися, після закінчення інституту. До цього Ігор два роки до Аліни залицявся. Батьки їх теж давно знайомі були і дуже були раді за своїх дітей.
Допомогли їм із квартирою – перший внесок за кредит на весілля подарували.
У Ігоря й Аліни і справді були дуже багато спільного – і професія, і погляди на життя, і плани.
Так, вони були просто створені один для одного!
– Ігорю, ти не уявляєш, ця Анжеліка така мила! Ніколи не думала, що мені так цікаво буде розмовляти з дівчиною із салону краси. Це та, до якої я ходжу маски робити на обличчі, пам’ятаєш, я тобі казала?
Ігор, посміхаючись, кивнув головою:
– Звичайно пам’ятаю.
– Ти не подумай, Ігорю, мені соромно зізнатися, я взагалі себе не вважаю супер розумною, але це якось несподівано!
Аліна засміялася, очі її задерикувато блищали, щоки розрум’янилися.
Ігорю було зрозуміло, що вона хотіла сказати.
Вони обоє закінчили престижні інститути і звикли спілкуватися з такими ж, як і вони заучками, а тут такий, не знаєш, як і назвати, прорив у спілкуванні, чи що?
Одним словом Аліна звикла до іншого кола спілкування, а тут – працівниця салону краси.
– І про що говорите, якщо не секрет? – як би між іншим спитав Ігор.
Він побачив, як Аліна ще більше почервоніла, замʼялася, але брехати вона не вміла. Ігор це точно знав.
– Та, загалом так, ні про що, як не дивно. Всілякі жіночі розмови, ну я ж з нашими на ці теми ні з ким ніколи не говорила, ми всі про високе, про науку, чи мистецтво. А з нею, з Анжелікою, ми говорили про стосунки. Вона незаміжня, хоча зовні дуже симпатична. Зате вона чудово в чоловіках розбирається, так розумно говорить. Поради навіть дає, несподівано, правда? Казала мені, що моєму чоловікові пощастило, що в нього така дружина, – Аліна усміхнулася. – Ігорю, ти не думай, я про нас їй особливо нічого не розповідала. Ну тільки те, що дітей хочемо, але поки що кредит платимо вирішили почекати. Анжеліка взагалі сказала, що для неї чоловік подруги – не чоловік, уявляєш?
Ігор кивнув.
– Звичайно, я радий, що тобі є з ким поговорити про все.
Але те, що він для когось не чоловік, Ігоря зачепило, хоч він сам це не одразу зрозумів…
…На свій день народження через пару місяців Аліна вирішила, окрім їхніх звичайних друзів, запросити й Анжеліку. У компанії були неодружені хлопці. Анжеліка не така вже й проста виявилася, вона перекладами підробляє, правда пішла з третього курсу інститут чомусь, коли вчилась.
Ігор крадькома поглядав, як Анжеліка мило розмовляє з його дружиною. У компанії вона почувалася легко, і правда симпатична й непогана дівчина. Навіть змогла розговорити їхнього мовчуна Степана. Він ніколи схоже з дівчатами не зустрічався, а з нею каже, не соромиться, просто диво ця Анжеліка.
Анжеліка відчула, що на неї дивляться, обернулася до Ігоря, і їхні очі зустрілися. Ігор не очікував, але її погляд так багато говорив, і він раптом подумав:
– Не вірю! Не вірю, що для неї не існує чоловіка, якщо він чоловік її подруги. Чи мені здалося? Взагалі, про що я думаю, я ж одружений!
Ігор відвернувся, знайшов очима Аліну, підійшов і обійняв дружину.
І навіщось озирнувся…
Анжеліка дивилася на нього, і її очі сміялися і кликали його…
Після вечірки Ігор не знаходив собі місця. В голову лізли моторошні думки, а він відганяв їх.
– Ти чимось засмучений? – Ігор здригнувся – поруч стояла Аліна,
– Я хочу тобі щось сказати, Ігорю! Навіть не знаю, що робити, ми ж домовлялися, але так вийшло.
– Щось трапилося? – Ігор дивився на Аліну.
Так, вона рідна, кохана, але в ній немає тієї таємниці, яка манить…
– Може, я помилилася?
Ігор навіть забув свої погані думки про Анжеліку,
– У чому річ, Аліночко?!
– Уявляєш, я схоже чекаю дитину, як же ж так вийшло? Адже ми хотіли пізніше, за кілька років, коли кредит виплатимо!
В її очах була бездонна глибина, Ігор оторопів від її слів – у них буде дитина!
Вони й справді хотіли пізніше, але Ігор зрадів, у його душі все стало на свої місця.
Дитина, яке щастя!
– Спасибі, кохана! Це найкраща новина, – Ігор ніжно поцілував дружину.
Через дев’ять місяців у Ігоря й Аліни народився син. З Анжелікою вона перестала спілкуватися, Анжеліка розбила сім’ю їхніх друзів Бориса та Ірини, треба ж, а казала, що чужого чоловіка для неї не існує, як чоловіка!
Добре, що Ігор не дивиться на інших жінок, а Борис теж добрий, треба ж!
Ігор підкидав синочка, той весело сміявся.
– Молодець, синку, молодець Олежику, навчив батька, лихо відвів, – тихо, щоб кохана дружина не чула, шепотів синові Ігор. – Допоміг батькові, відвів наслання…
Ставте вподобайки та залишайте свої думки у коментарях!
"
Коментарі
Дописати коментар