– Готую я, не йду на ювілей до свекрухи, теж я! Ви не знахабніли?

– Готую я, не йду на ювілей до свекрухи, теж я! Ви не знахабніли?

– Марино, мамі потрібна допомога у приготуванні свята, ти ж пам’ятаєш, що у неї день народження на Різдво. Як завжди зберуться всі, але мати запросила ще й колег. Допоможеш їй, у тебе вихідні.

– Чому ти так упевнено кажеш, що я допоможу? Міг би спитати.

– Ти ж завжди допомагаєш.

– А мені тут сорока на хвості новини принесла, що я туди не запрошена. Навіщо ж я готуватиму?

– Хто тобі сказав?

– Це не важливо. Я навіть знаю, з ким ти йдеш.

– Що? Знаєш? – Макс замовк, обмірковуючи ситуацію. – Напевно, це просто пожартували. Меню те саме, але ще мама просила два салати, вона скине тобі рецепти. І рибу треба замінити на кращу. Того разу було сухувато.

– Серйозно?

– А ти сама не зрозуміла? Купи сьомгу.

– Я не про рибу, я про жарт.

– Марино, вистачить слухати плітки, займися справою. Пора вже продукти купувати. Організуй, щоб все було красиво.

– Красиво без мене?

– Марино, не нагнітай! Мені треба вийти на роботу на два дні. Щось там наплутали, тепер розгрібати доведеться. Буває, але обіцяли оплату у подвійному розмірі.

– На мамин ювілей гроші де?

– Візьми поки що свої, різниці немає. Мама віддасть мені, як завжди. Так! І подарунок купи, мені працювати доведеться. Мама мені говорила про кулон.

– Ми їй торік дарували сережки, а вона хоче весь комплект. І ланцюжок золотий до нього, як без ланцюжка кулон. Гарний, а не ниточку тонку! Не лише ювілей, а ще й свято.

– Добре.

– Ось і домовились.

– Готувати я буду вдома, а потім все привезу.

– Справа твоя. У тебе два дні. Напої мати сама купить.

Про коханку чоловіка Марина дізналася за тиждень до Нового року. А потім його не було цілий день тридцять першого грудня, вона вже знала, що він не на роботі. Не хотіла псувати свято дочки, вона студентка, й приїжджала лише на два дні.

Наявність коханки підтвердила його колега Ольга, знайома Марини. Вони зіткнулися в магазині, випили кави, та раптом заговорила про розлучення.

– Марино, мамі потрібна допомога у приготуванні свята, ти ж пам’ятаєш, що у неї день народження на Різдво. Як завжди зберуться всі, але мати запросила ще й колег. Допоможеш їй, у тебе вихідні.

– Чому ти так упевнено кажеш, що я допоможу? Міг би спитати.

– Ти ж завжди допомагаєш.

– А мені тут сорока на хвості новини принесла, що я туди не запрошена. Навіщо ж я готуватиму?

– Хто тобі сказав?

– Це не важливо. Я навіть знаю, з ким ти йдеш.

– Що? Знаєш? – Макс замовк, обмірковуючи ситуацію. – Напевно, це просто пожартували. Меню те саме, але ще мама просила два салати, вона скине тобі рецепти. І рибу треба замінити на кращу. Того разу було сухувато.

– Серйозно?

– А ти сама не зрозуміла? Купи сьомгу.

– Я не про рибу, я про жарт.

– Марино, вистачить слухати плітки, займися справою. Пора вже продукти купувати. Організуй, щоб все було красиво.

– Красиво без мене?

– Марино, не нагнітай! Мені треба вийти на роботу на два дні. Щось там наплутали, тепер розгрібати доведеться. Буває, але обіцяли оплату у подвійному розмірі.

– На мамин ювілей гроші де?

– Візьми поки що свої, різниці немає. Мама віддасть мені, як завжди. Так! І подарунок купи, мені працювати доведеться. Мама мені говорила про кулон.

– Ми їй торік дарували сережки, а вона хоче весь комплект. І ланцюжок золотий до нього, як без ланцюжка кулон. Гарний, а не ниточку тонку! Не лише ювілей, а ще й свято.

– Добре.

– Ось і домовились.

– Готувати я буду вдома, а потім все привезу.

– Справа твоя. У тебе два дні. Напої мати сама купить.

Про коханку чоловіка Марина дізналася за тиждень до Нового року. А потім його не було цілий день тридцять першого грудня, вона вже знала, що він не на роботі. Не хотіла псувати свято дочки, вона студентка, й приїжджала лише на два дні.

Наявність коханки підтвердила його колега Ольга, знайома Марини. Вони зіткнулися в магазині, випили кави, та раптом заговорила про розлучення. Спершу про своє.

– А ти знаєш, ця Тамара зібралася на ювілей із твоїм чоловіком іти? Ви вже розлучилися? Ні? Будь обережна. Вона вже з твоєю свекрухою знайома не перший місяць.

– А ти знаєш, ця Тамара зібралася на ювілей із твоїм чоловіком іти? Ви вже розлучилися? Ні? Будь обережна. Вона вже з твоєю свекрухою знайома не перший місяць.

– Вона навіть сукнею хвалилася, і подарунок приготувала. Вона пів року тому у нас з’явилася, Максим її сам привів. Начебто вони давно знайомі, але вона молодша на сім років. Я бачила документи. Їй тридцять шість.

– Пів року?

– Так. А ти не знала?

– Дякую, просвітила.

– Ти навіть не уявляєш чому я це роблю. Ця Тамара нічого не розуміє, ми все робимо за неї. До того ж вона не миє посуд, і любить брати чуже. У нас в офісі холодильник загальний, контейнери з обідом, і так по дрібницях. Ми її провчили.

– Так?

Марина обирала подарунок свекрусі. З ланцюжком проблем не було, а кулон знайшла лише у третьому магазині, вона пам’ятала які сережки купували.

Хотіла купити каблучку, замість кулона з ланцюжком, але це було надто дешево для ювілею. Витратила всі гроші із кредитки.

Максим не любив користуватися кредитами, картку видали у банку про всяк випадок, і вона завжди лежала вдома.

Код у нього був один на всі карти. Перша помста пройшла успішно. Подарунок свекрухи розкішний, а на кредитці великий мінус.

– Марино, що це означає? Я сидів на нараді, а в мене покупка з карти.

– А в мене грошей немає на подарунок. Продукти купила. Сьомга дорого вийшла.

– Гаразд, але ти все сама закриєш. Не знаюся я на цьому.

День Ювілею.

– Марино, тут така справа… Мама дуже перепрошувала, але… Ти все приготувала? Пахне смачно.

– Так. Все готове і вже у машині. Я поїду за пів години, треба накрити на стіл. Мама в перукарню пішла, до її приходу я встигну.

– Мама приготувала тарілки, прилади… тобі тільки страви розставити та піти. Ти повинна піти… Народу буде більше, ніж завжди, а ти ж не хочеш сидіти на кухні. Ти ж не найближча родичка, і не ображаєшся ніколи, тому мама й вибрала тебе.

– Гарний вибір. Готую я, не йду на ювілей, теж я! Прекрасно, я хотіла з’їздити до батьків, зі святом привітати, от і скористаюсь.

– То ти не образилася?

– Ні. Навіщо дві дружини на одному ювілеї.

– Ти про що?

– Мені час накривати на стіл, а ти збирайся. Подарунок на столі. Я одразу до своїх поїду, не повернуся додому.

– Зараз тільки ще для своїх подарунків захоплю, салати, рибку. На всіх готувала, як знала. Мені потрібен ключ від квартири твоєї мами, я його залишу в передпокої, двері зачиню.

– А у мами на столі точно на всіх вистачить?

– З надлишком. Там навіть торт буде.

– Ну, молодець. Можеш коли хочеш.

Марина дістала з холодильника контейнери із салатами та іншими закусками для батьків і вийшла.

Марина розставила тарілки, приготовані свекрухою, серветки, прилади, вази, салатники… Залишалося найголовніше – напої та закуски. Закуски вмить розлетілися по столу, все було гарно.

Марина навіть зраділа у передчутті свята. Жаль, що вона не побачить його. Останній штрих був у холодильнику – торт. Не торт, а витвір мистецтва. Його Марина вибирала довго.

Двері Марина зачинили та поспішили до машини, свекруху бачити не хотіла. Приготуй і не заважай новій невістці насолоджуватися святом життя. Заважати не буде. Дочку попередила, телефон відключила та поїхала до батьків.

Різдво пройшло добре.

– Доню, ти така весела. Є привід?

– Так, я подаю на розлучення.

– Розлучення? Це весело?

– Не це весело, просто я помстилася.

– Як? Навіщо?

– Так треба.

– Сподіваюся, нічого протизаконного не було?

– Ні. Усі живі.

Телефон Марина ввімкнула лише наступного дня увечері. Пропущених від чоловіка було дуже багато, від свекрухи дзвінки також були, але менше.

Повідомлення можна було читати, як роман. Звинувачення, погрози, заклик до совісті, вимога сплатити страви з ресторану, загроза розлученням, обіцянки пробачити, прохання вибачитися перед усіма… Все повторювалося по кілька разів у різній послідовності.

А що ж було у свекрухи на столі? Зображення! Акуратні красиві картинки салатів та закусок, які Марина видрукувала на принтері та вирізала.

Там були й два нові салати, які просила приготувати свекруха, та запечена сьомга. У холодильнику чекав свого часу торт, великий і гарний, теж на папері. Смачного!

– Марино, ти зіпсувала всім свято. Усім! Я подаю на розлучення.

– Прекрасно, я теж збиралася це зробити. Тим більше нова невістка у твоєї мами вже була на святі.

– Ти розумієш, що ти наробила. Гості були шоковані. Я не мав грошей замовити їжу на таку кількість гостей, довелося позичати.

– Мати свої всі витратила. Я зайняв у трьох людей! Жахливо ніяково вийшло. Половина гостей пішла, друга глузувала з нас.

– А тобі зручно було приводити коханку на ювілей, а мене виставити? Міг би чесно сказати. А… ти вирішив в останній раз скористатися моєю добротою.

– Не забудь про кредитку, подарунок був для твоєї мами. Прощавай і речі збирай. У тебе година, час пішов.

– Куди?

– У тебе є своя квартира, ця моя.

– Але ж у моїй квартирі живе мама! У неї чоловік уже є. Там дві кімнати!

– Це вже не мої проблеми. Чим більше говориш, тим менше залишається на збори, все, що не встиг взяти – полетить у вікно.

Максим зібрався швидко. З розлученням не тягнули, бо тягнути вже було нічого…

Як вам помста дружини? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки!

"