Йдучи від вагітної, він і не підозрював, що незабаром сам опиниться в ролі покараного. Перейти до основного вмісту

Йдучи від вагітної, він і не підозрював, що незабаром сам опиниться в ролі покараного.


Ще з малечку Дарина мріяла про велику родину — вона завжди обожнювала малюків і вже в підлітковому віці була переконана, що в майбутньому стане мамою багатьох дітей. Фортуна не обійшла її стороною й подарувала одразу дві донечки. Та щойно вона поділилася цією щасливою новиною з коханим, той зник, наче розчинився в повітрі. Він навіть не підозрював, як жорстоко обернеться до нього життя за зраду в найвідповідальніший момент.


У невеликому містечку, де всі знають одне одного, новина про те, що Дарина стане матір’ю-одиначкою, розлетілася з неймовірною швидкістю. Їхні стосунки з хлопцем зовні здавались звичайними — вони жили разом, не квапилися з весіллям, намагаючись зрозуміти, чи підходять одне одному. Але доля вирішила інакше. Через кілька місяців спільного життя Дарина дізналася, що вагітна. Спочатку вона не наважувалась розповісти про це, боячись його реакції, та з часом приховувати стало неможливо — живіт стрімко ріс.


Під час чергового медогляду лікар повідомив: буде двійня. Дві дівчинки — подвійне щастя. Але коли вона, нарешті, наважилась розповісти про це майбутньому батькові, той просто зник з її життя. Він пішов, не попрощавшись і, ймовірно, навіть не замислюючись, як непросто буде Дарині одній.


Пологи почалися раніше, ніж очікували, та, на щастя, все завершилося благополучно. Дарина не могла намилуватися новонародженими, хоча в душі все ще боліло через зраду. Добре, що вона мала куди повернутися після пологового — рідна мати, вже на пенсії, допомогла з побутом і доглядом за немовлятами. Дарина, не втрачаючи часу, повернулася до роботи, адже прагнула забезпечити дочкам гідне життя. Поступово її будні увійшли в стабільне русло.


Минуло багато років. Дарина зарекомендувала себе як відповідальний працівник, і з часом її підвищили до заступниці керівника. Вона нарешті відчула, що життя налагодилося, допоки не сталася неочікувана зустріч. В офіс на співбесіду прийшов… її колишній. Побачивши Дарину — стильну, впевнену, в елегантному костюмі — він був приголомшений. Перед ним була зовсім інша жінка, не та тиха дівчина, яку він колись покинув.


Іронія долі — саме Дарина мала вирішити, чи приймуть його на роботу. Вона вдала, ніби не впізнала його, насолоджуючись моментом. Микита почав благати пробачення і просити шанс, але замість відповіді вона викликала охорону. Співбесіда для нього завершилася, не почавшись.


Тепер Дарина згадувала це з усмішкою. Колись вона вважала несправедливістю, що залишилася без підтримки партнера, отримавши натомість дітей. Але з часом зрозуміла: життя зробило їй безцінний подарунок — подарувало дочок і звільнило від людини, яка не була гідна залишатися поруч. Тепер вона точно знала: виграла в цьому двічі.

Коментарі

Вам також може сподобатися

Ірина була в своєму кабінеті, коли туди забіг її чоловік Андрій. – Як це розуміти? – одразу вигукнув він. – Що? Звільнення? А ти сам не знаєш? – спокійно відповіла дружина. – Ні, – розвів він руками. – І не здогадуєшся? – Ірина підозріло подивилася на Андрія. – Ні, – знову повторив він. – А я тебе звільнила через Василя! Я все знаю. І ще. Речі свої збирай. Я більше не хочу бачити тебе вдома, – раптом сказала вона. – Якого ще Василя? Що знаєш? – Андрій здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Ірина та Андрій повернулися додому. Вони десять днів відпочивали на морі. Іра ще там зрозуміла, що відпочинок Андрію дається важко. Він весь час заглядав в телефон. Усміхався, писав, а іноді далеко відходив від неї, щоб поговорити. Він засиджувався в телефоні до ночі і потім лягав спати. На ранок Ірина з ним намагалася говорити, але він посилався на відпустку, що він відпочиває. Іра на п’яту добу помітила смс на телефоні чоловіка. Андрій вже спав. Телефон був заблокований, але поки екран не вимкнувся вона прочитала: “На добраніч, коханий.” Писав якийсь Василь. Екран вимкнувся, але за кілька секунд знову засвітився. Ірина почала дивитися на телефон. «Чому не бажаєш своїй коханій доброї ночі? Я сумую.» «Милий. Відповідай. Я чекаю на тебе.» «Коли ти вже приїдеш?» «Я теж хочу відпочивати з тобою.” «І коли він мені все скаже», – подумала Ірина. – «Зачекаю. Просто треба морально підготуватись» І ось вони вдома. План як «віддячити» чоловіку вже готовий. Та й у плані лише один пункт. Андрій пр...

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

Колись ти зрозумієш..!?

Коли мама з татом одружилися, батько вмовив маму переписати її успадковану шикарну трикімнатну на свекруху, щоб була можливість взяти кредит на його ім’я під заставу житла. Мама написала дарчу, справа батька пішла в гору, вона якось не замислювалася про те, щоб вимагати квартиру назад. Десять років тому, коли мені було 18, тато зібрав сімейну раду. Сказав, що любить іншу, у нього від неї маленький син і він хоче розлучення. Мені сказав: “Колись ти зрозумієш”. Мама прийняла новину гідно, тільки попросила повернути її квартиру, щоб нам не довелося жити в орендованій. На що мій тато здивовано округлив очі та відповів, що квартира була подарована його мамі, а вона своєю чергою передарувала трикімнатну йому. Тож за законом квартира його. Спільно нажитого майна не було, все оформлялося на бабусю. Ми просили хоча б під розписку дати грошей на перший внесок в іпотеку, він послав нас і сказав, що його синові та спадкоємцю гроші потрібніші. Він забрав усе — мамину машину, коштовності, які ...