Лариса обожнювала ранкові суботи, коли ще місто спить, а вулиці — порожні, мов сцена до початку вистави. Саме в такі моменти вона відчувала особливу магію — можливо, саме сьогодні її почує білий кінь того самого принца, якого вона виглядала в уяві ще з юності.
Але цього разу їй трапилося дещо інше: щойно ступивши за ворота, вона мало не перечепилася через гаманець, товстий і важкий. Усередині — шалена сума грошей. На кілька хвилин її думки понеслись: нові подорожі, гардероб, аромат кави десь у Парижі... Але совість різко повернула її на землю. Ці гроші не її. Хтось їх заробив. Хтось, можливо, дуже їх потребує.
Вона вирішила: знайде власника. А якщо ні — доля сама вирішить, що робити. Єдина підказка — номер телефону на зім’ятому клаптику паперу. Вона подзвонила. Чоловічий голос пояснив: гаманець, ймовірно, належить його другу — Олексію Семеновичу. У базі даних знайшлося шість таких людей.
Вона почала шукати. Хтось дивувався, хтось відмахувався. Один був у відрядженні, інший узагалі нічого не чув. І тільки останній передзвонив. Його опис зниклого гаманця збігався до дрібниць. Це був він. Олексій.
Він був вдячний. Вона — щаслива. Ввечері вони вже разом дивились футбол. Він назвав її ніжною. Вона розтанула. Але далі — тиша. Він поїхав до племінника, а вона залишилася з думками: чи потрібна вона йому? Чи зателефонує?
Минуло два дні. Нарешті дзвінок. Він пояснив — зв'язку не було. А ще — бузок. Він пообіцяв здивувати букетом.
Її сльози раптово змінились усмішкою. Але сусіди зверху вибрали інший момент — дриль заглушив усе. Вона, розлючена, пішла до них. Дзвінок у двері. Двері відчинились — і все затихло.
Перед нею стояв він. У руках — дриль. У повітрі — аромат бузку.
То що це було — випадковість чи початок чогось більшого? 🌸
Коментарі
Дописати коментар