Нещодавно кілька тижнів мені довелося пожuти у своєї дочки. Поки я в них жила, я купувала продукти за свої гроші, і не лише собі, а на всіх. А в кінці зять с казав, що за своє проживання у них я маю заплатити ще гроші. Я не витрuмала і нагадала їм, чия це квартира і хто її купив. Зять відразу замовк, я думала, що дочка, як завжди, буде захищати чоловіка, але вона мене здивувала Перейти до основного вмісту

Нещодавно кілька тижнів мені довелося пожuти у своєї дочки. Поки я в них жила, я купувала продукти за свої гроші, і не лише собі, а на всіх. А в кінці зять с казав, що за своє проживання у них я маю заплатити ще гроші. Я не витрuмала і нагадала їм, чия це квартира і хто її купив. Зять відразу замовк, я думала, що дочка, як завжди, буде захищати чоловіка, але вона мене здивувала


Я завжди жила за принципом, що не варто втручатися в особисте життя своїх дорослuх дітей, тому відколи дочка вийшла заміж, я навіть не намагалася якось втрутитися в її стосунки в сім’ї.

Але цього разу я порушила свої принципи, і не шкодую про це.

Мого чоловіка рано не стало. Я приклала всі зусилля, щоб Люба отримала освіту.

А потім я подбала і про житло для доньки – продала свій спадковий будuнок в селі, і за ці гроші купила їй квартиру.

Люба просто літала від щастя і була мені дуже вдячною, поки не закохалася.

Приїхала разом з нареченим – знайомитися. Обранець дочки мені не сподобався відразу, хоча зовні він був доволі таки приємним.

Але мій життєвий досвід мені відразу підказав, що зять буде жадібним і ревнивим.

Мій чоловік ніколи ні в чому мені не відмовляв, з подругами спілкувалася, грошима ніхто не дорікав.

А те, що я бачила у стосунках доньки з її нареченим, мені дуже не подобалося – Любі не можна було ні з подружками нікуди виходити, ні купувати собі нічого, ні тим більше, зі мною чимось ділитися.

Але я вирішила не втручатися, тому що це її життя. Скільки таких випадків я знаю, що батьки втрутилися, пара розбіглася, а потім особисте життя в жодного не клеїться.

Проте внутрішньо все це мені дуже не подобалося. Дочку свою я просто не впізнавала.

Майбутній чоловік поставив умову: заміж Люба буде виходити в сукні сестри, а на кафе краще не витрачатися. І Люба погодилася.

Потім народився онук. Я говорила доньці, що готова у них залишитися, щоб з малюком допомагати, але зять відразу відмовився і вирішив мене відправити додому.

Дочка мовчала. Онука за 4 роки я бачила 10 разів. Дуже сумувала. Але зрозуміла – моїм приїздам не раді.

Але якось мені потрібно було в лікарню, потрібно було туди приходити зранку, а решту часу десь жити.

Звичайно, я вирушила до доньки. Зять був не радий, але промовчав, бо то ж такий випадок, що не відмовиш.

А я була неприємно здивована тим, що побачила у них вдома.

По-перше, онук ходив в ношеному одязі. По-друге, дитині багато чого було не можна, наприклад їсти м’ясо і солодощі.

Я тільки приготувалася висловитися, як заворушився ключ у замку – зять прийшов.

І Люба благально подивилася на мене, щоб я мовчала. І я знову вирішила не втручатися.

Ще я виявила, що у дочки взагалі немає косметики. Зять вважає, що це зайва трата грошей.

Поки я в них жила, я купувала продукти за свої гроші, і не лише собі, а на всіх.

А в кінці зять с казав, що за своє проживання у них я маю заплатити ще гроші.

Дочка, бачачи, як мене це засмутило, почала говорити, що чоловік пожартував, але я не витримала і нагадала їм, чия це квартира і хто її купив.

Зять відразу замовк, я думала, що дочка, як завжди, буде захищати чоловіка, але Люба тихенько стояла, навіть полегшення на обличчі було, чи що.

На наступний день зять зібрав свої речі і пішов, образився дуже.

Він пішов, прихопив з собою плазмовий телевізор і комп’ютер.

Я думала, що дочка мені цього не пробачить, але та раптом попросила мене залишитися у них ще на деякий час.

Люба розповіла мені, що останнім часом втомилася від поведінки чоловіка, причіпок, вічного не можна і всіляких заборон.

Сама думала піти вже, але ніяк не наважувалася. А мій приїзд розставив все по своїх місцях.

А я відразу бачила, що не буде у доньки з цим чоловіком щасливого сімейного життя.

Не знаю, добре це чи погано, що все саме так вийшло, але вже як є.

Як мама, я звичайно, хвилююся, і десь переживаю в душі, чт правильно я все зробила?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Коментарі

Вам також може сподобатися

Ірина була в своєму кабінеті, коли туди забіг її чоловік Андрій. – Як це розуміти? – одразу вигукнув він. – Що? Звільнення? А ти сам не знаєш? – спокійно відповіла дружина. – Ні, – розвів він руками. – І не здогадуєшся? – Ірина підозріло подивилася на Андрія. – Ні, – знову повторив він. – А я тебе звільнила через Василя! Я все знаю. І ще. Речі свої збирай. Я більше не хочу бачити тебе вдома, – раптом сказала вона. – Якого ще Василя? Що знаєш? – Андрій здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Ірина та Андрій повернулися додому. Вони десять днів відпочивали на морі. Іра ще там зрозуміла, що відпочинок Андрію дається важко. Він весь час заглядав в телефон. Усміхався, писав, а іноді далеко відходив від неї, щоб поговорити. Він засиджувався в телефоні до ночі і потім лягав спати. На ранок Ірина з ним намагалася говорити, але він посилався на відпустку, що він відпочиває. Іра на п’яту добу помітила смс на телефоні чоловіка. Андрій вже спав. Телефон був заблокований, але поки екран не вимкнувся вона прочитала: “На добраніч, коханий.” Писав якийсь Василь. Екран вимкнувся, але за кілька секунд знову засвітився. Ірина почала дивитися на телефон. «Чому не бажаєш своїй коханій доброї ночі? Я сумую.» «Милий. Відповідай. Я чекаю на тебе.» «Коли ти вже приїдеш?» «Я теж хочу відпочивати з тобою.” «І коли він мені все скаже», – подумала Ірина. – «Зачекаю. Просто треба морально підготуватись» І ось вони вдома. План як «віддячити» чоловіку вже готовий. Та й у плані лише один пункт. Андрій пр...

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

Колись ти зрозумієш..!?

Коли мама з татом одружилися, батько вмовив маму переписати її успадковану шикарну трикімнатну на свекруху, щоб була можливість взяти кредит на його ім’я під заставу житла. Мама написала дарчу, справа батька пішла в гору, вона якось не замислювалася про те, щоб вимагати квартиру назад. Десять років тому, коли мені було 18, тато зібрав сімейну раду. Сказав, що любить іншу, у нього від неї маленький син і він хоче розлучення. Мені сказав: “Колись ти зрозумієш”. Мама прийняла новину гідно, тільки попросила повернути її квартиру, щоб нам не довелося жити в орендованій. На що мій тато здивовано округлив очі та відповів, що квартира була подарована його мамі, а вона своєю чергою передарувала трикімнатну йому. Тож за законом квартира його. Спільно нажитого майна не було, все оформлялося на бабусю. Ми просили хоча б під розписку дати грошей на перший внесок в іпотеку, він послав нас і сказав, що його синові та спадкоємцю гроші потрібніші. Він забрав усе — мамину машину, коштовності, які ...