Олена фарбувала губи та щось собі наспівувала. Вона вирішила влаштувати Ігореві сюрприз, приготувати вечерю, та провести вечір з чоловіком. Пролунав дзвінок у двері. Олена поспішила відкрити, але за дверима опинився не Ігор, а вродлива жінка. – Ви хто? – нахмурилася Олена. – Я господиня цієї квартири, – відповіла незнайомка, безцеремонно відсторонила Олену і пройшла у квартиру. – Вибачте, але це моя квартира! – округлила очі Олена. – Вже ні, тепер це моя квартира! – єхидно заявила незнайомка. – Що ви таке говорите?! Яке відношення ви маєте до моєї квартири?! – Олена здивовано дивилася на гостю, не розуміючи, що відбувається

Ігор зустрів перше кохання. За десять років Катя погарнішала, а коли вона посміхнулася, Ігор миттю забув, що ця дівчина покинула його, що минула купа часу, а в нього є дружина та маленький син.

Швидкоплинна зустріч переросла у довгу прогулянку, яка закінчилася біля будинку Катерини. На прощання дівчина поцілувала його в щоку і прошепотіла:

– Шкода, що ти одружений, я запросила б тебе зайти.

Тільки тут Ігор повернувся у сувору реальність, де на його телефоні залишилося десять пропущених дзвінків від дружини та п’ять повідомлень із нагадуванням придбати дитячу суміш.

Щойно він переступив поріг квартири, Олена, заколисуючи немовля, запитала:

– Ти приніс суміш?

Ігор уважно оглянув дружину з ніг до голови. Олена одягнулася в лосини та футболку, волосся зав’язала у хвостик, зовсім не нафарбувалася.

«Колись вона стежила за собою, а тепер перетворилася на втомлену жінку. Жодного порівняння з Катею», – подумав Ігор.

– Я повернувся після важкого робочого дня, а тобі навіть ліньки сказати привіт? – спитав він роздратовано.

– Ти маєш рацію, вибач, – покаялася Олена. – Просто дитяче харчування скінчилося, а Олежик занедужав, тому я не змогла сходити до магазину.

– Може, тобі потрібно краще планувати час? – Запитав Ігор, демонстративно роззувся і пройшов повз дружину.

***

Через тиждень Олена складала випрані дитячі речі і розмірковувала про те, що з чоловіком діється щось дивне. Після народження сина він став дратівливим, йому не подобалися безсоння малюка, втома дружини, але в останню пару тижнів претензії сипалися нескінченно. Спочатку чоловік образився на холодний прийом та відмовився йти за дитячим харчуванням, потім прив’язався до її зовнішності.

– Хоч би стежила за собою, чоловіків не приваблюють старі футболки і немите волосся!

– Чудово, подивися за сином, я збігаю в душ, – зраділа Олена.

– Я не нянька, я годувальник в цій сімʼї, – відмовився Ігор.

Потім він висловив Олені:

– Хороші дружини надихають та підтримують, заради простого компліменту чоловік готовий гори згорнути. А ти коли казала мені щось ніжне?

У Олени був важкий день, вона дуже втомилася, тому не витримала:

– Вчора я надихала тебе полагодити колиску. Буде колиска – будуть і компліменти.

Пізніше їй не давала спокою совість і вона прийшла миритися до чоловіка, який демонстративно уткнувся в телефон. Олена обійняла його і прошепотіла на вухо:

– Вибач, я даремно на тебе насварилася, але й ти мене образив. Давай поговоримо, а потім покладемо Олежика раніше і …

Ігор різко скинув її руки з плечей. Олена стрималася, намагаючись стримати образу і не переходити на підвищений тон, адже поряд був Олежик:

– Твої претензії мені набридли. Якщо у тебе проблеми, давай обговоримо їх спокійно? Якщо ти хочеш просто вивести мене чи вирішив, що я тебе маю на руках носити, двері там. Я не триматиму тебе.

Ігор замовк, дивно дивлячись на дружину, яка раніше не дозволяла собі різкого тону.

«Але й коханий чоловік не дозволяв собі образ», – подумала Олена, яка ще пам’ятала, яким ласкавим і уважним був Ігор до народження малюка.

Оскільки чоловік продовжував мовчати, Олена холодно запитала:

– То що, дістати твою валізу?

– Не перебільшуй, – буркнув Ігор, знову беручись за телефон.

– Запам’ятай, тебе тут ніхто не тримає, захочеш піти – я відпущу. Тільки йди одразу, – закінчила Олена.

***

Насправді Ігор вже думав про те, щоб піти з родини. Про це його попросила Катя, коли таки запросила його на чашку чаю. До чаю так і не дійшло, а потім Ігореві зовсім  стало до частування.

Потім він переживав через докори совісті через те, що так легко зрадив дружину. А Катя голубилась до нього і нашіптувала:

– Я нещодавно розлучилася, тепер вільна жінка. Розлучайся і ти, почнемо все спочатку, житимемо щасливо. Адже нам судилося бути разом, ми так не розумно розлучилися, навіть не пам’ятаю чому.

– Ти поїхала у Київ, бо хотіла кращого життя, і місцевий студент тебе не влаштовував, – нагадав Ігор, якому цей епізод закарбувався у памʼяті.

– Якою ж я була не розумною, – зітхнула жінка. – Найкраще життя – це не гроші, а кохана людина поряд. Якщо ти будеш зі мною, я стану багатшою за всіх на світі. Розлучайся, га?

Катя почала знову цілувати Ігоря, а він відповів на поцілунки, щоб зупинити цю розмову.

Дорогою додому він розмірковував: «Не можу покинути Олену, ми ж стільки всього пережили разом. Вона дивилася за моєю мамою, листи мені писала щотижня, коли я служив, утримувала нас, доки я шукав роботу, взяла на себе іпотеку. Дитина, знову ж таки, склеює сім’ю краще за будь-який клей. Але я люблю Катю, завжди любив і завжди буду».

Сумніви ділили Ігоря навпіл, завдаючи переживання. Намагаючись заспокоїти себе, він почав сваритися на дружину, картати себе через це, сердився ще сильніше і починав чіплятися до Олени з новою наснагою.

Пропозиція піти із сім’ї подіяла як відро холодної води. Перспектива розлучення раптом стала реальною, в очах дружини Ігор прочитав готовність до такого серйозного кроку. Але сам зрозумів, що таки не готовий.

***

Спочатку Ігор обіцяв собі: «Ця зустріч із Катею остання, сьогодні остаточно закінчу з нею».

Але його манила краса Каті та її турбота. Жінка зустрічала його різносолами, співчутливо слухала про проблеми на роботі, а потім говорила:

– Уся фірма тримається тільки на тобі, як вони це не зрозуміють?

Єдине, що не подобалося Ігореві, це наполегливі натяки Каті на його розлучення. Якось жінка нетерпляче вигукнула:

– Не розумію, що вас тримає разом? Не кажи, що дитина, ти майже не говориш про сина. Може, тобі не вистачає сміливості? Так я все візьму на себе, зараз піду і розповім Олені про нас!

– Не треба! – запереживав Ігор. – Я не можу просто так розлучитися з Оленою, бо…

Він затнувся, але Катя дивилася на нього очікувально, і він сказав перше, що спало на думку:

– Тому що їй нема куди йти, свого житла немає, вона в декреті, до цього працювала прибиральницею. Як вона виживатиме без мене?

Обличчя Каті прояснилося і спотворилося від співчуття:

– Бідолашна, яка неприємна ситуація! Ти такий шляхетний, що не хочеш кидати жінку з дитиною.

Катя кинулася до нього на шию, Ігор перевів дух, але наступні слова переконали його напружитися:

– Платитимеш аліменти і допоможеш винаймати квартиру, цього Олені вистачить. Подавай на розлучення!

– Мені здається, що шлюб тобі важливіший за наші стосунки! – посміхнувся Ігор.

Катя раптом відсторонила його і насупила брови:

– Так, мені важливий шлюб, а що таке? Чи ти думаєш, я все життя мріяла про статус таємної коханої? Це сором для жінки, я змирилася з цим лише заради тебе і тільки тому, що сподіваюся стати законною дружиною. Хочу, щоб наше маля народилося у шлюбі.

«Яке маля?» – мало не спитав Ігор, але тут Катя виразно притиснула руку до животика.

Ігор спочатку запереживав, але потім зрадів: «У нас буде дитина! Моя мрія нарешті здійснилася».

Він усміхнувся і взяв кохану за руку:

– Я такий щасливий, обіцяю, ми скоро почнемо нове життя, тільки дай мені час все залагодити. Можеш зачекати?

– Звичайно, – мило посміхнулася Катя, і Ігор не почув фальші в її голосі.

***

Олена фарбувала губи та співала від задоволення. Через кілька тижнів поганого настрою Ігор став лагідним та милим, він навіть вибачився:

– Я був таким через неприємності на роботі, мені не варто було пепеводити це на тебе. Просто треба було вирішити дуже серйозне питання. Але тепер я все вирішив і скоро все буде добре.

– Може, відзначимо це у ресторані? – запропонувала Олена.

Їй радісно було бачити усмішку чоловіка, в яку вона колись закохалася.

Ігор чомусь зніяковів, заметушився, дивлячись убік:

– Не можу, ще стільки справ лишилося. Давай потім?

«Ну вже ні, від свята ти не відмовишся», – весело подумала Олена, якій передався добрий настрій чоловіка.

Вона вирішила влаштувати Ігореві сюрприз, віддати сина на вечір подрузі, яку Олежик любив, а потім приготувати легку вечерю і надіти одне з найпривабливіших своїх вбрань. Щоб сюрприз був повним, Олена зачинила двері з середини, розмріявшись: «Ігор не зможе відімкнути замок, подзвонить, і тут на порозі з’явлюся я, вся така красива».

Дзвінок у двері пролунав, коли Олена тільки перестала одягатися. Вона поспішила до виходу, в голові вигадуючи гарну фразу, з якої почне: «Добре, що ти прийшов рано, у нас буде більше часу».

Але за дверима опинився не Ігор, а вродлива жінка, чиє обличчя здалося Олені невиразно знайомим. Красуня з насмішкою оглянула її з ніг до голови і вимовила:

– Я б такі ноги заховала, а не виставляла б напоказ.

– Ви хто? – нахмурилася Олена, загортаючись в мереживний халатик.

– Я господиня, – відповіла незнайомка, потім безцеремонно відсторонила Олену і просочилась у квартиру.

Олена від несподіванки поступилася, але відразу взяла красуню за руку.

– Ви або помилилися, або нерозумію що ви тут робите, у будь-якому випадку співчуваю і прошу піти.

– Це я тобі співчуваю, і обережніше з руками, адже я ношу малюка від Ігоря.

Руки Олени розтиснулися. Подальші пояснення не знадобилися, все раптом стало на місце: поведінка чоловіка, що змінилася, його претензії, раптова радість. Душевне пережиття від зради було таке сильне, що було неймовірно важко. Олена не могла сказати ні слова.

Окрилена мовчанням суперниця заговорила:

– Ігор – шляхетний чоловік, тому хотів залишити тебе повільно та делікатно. Я не така терпляча, ти зрозумієш мене, як одна мати іншу. Мені шкода, що ти залишишся без квартири і грошей, але вам треба розлучитися якнайшвидше.

Остання фраза повернула Олену в себе.

– Без грошей та квартири? – перепитала вона.

– Так, Ігор розповів про твою кар’єру прибиральниці та те, що у тебе немає грошей. Моя пропозиція: ти відпускаєш його, він платить аліменти і знімає на початок квартиру. Це щедро!

Олена мимоволі пирхнула і затиснула рота, намагаючись не засміятися з трагікомічності цієї ситуації.

Жінка вирішила, що сміються з неї, і гарне обличчя відразу стало невдоволеним:

– Якщо відмовишся, я зможу переконати Ігоря, що ти і того не заслуговуєш. Мене він послухає, адже я його перше кохання.

Олена нарешті згадала цю жінку, вона була на юнацьких фотографіях Ігоря.

«Виходить, увесь цей час він думав про неї, чекав, а ми з сином були тимчасовою заміною», – подумала вона. Стало гірко й прикро, не за себе, за сина.

– Ну що, згодна? – поквапила жінка.

«Катя, ось як її звуть», – згадала Олена.

– Відпускаєш Ігоря та не претендуєш на його майно, береш лише аліменти?

Олена посміхнулася:

– Перед такою пропозицією як встояти?

***

Увійшовши до квартири, Ігор одразу побачив валізи та сумки. Він зрозумів, що це пов’язано з Катею, і відчув полегшення навпіл з почуттям провини та смутком.

– Приходило твоє перше кохання і розповіла, що я заважаю істинним почуттям і новій родині. Ось я й вирішила допомогти тобі зробити вибір та зібратися, – пояснила Олена. – Я б сказала “не хвилюйся за нас”, але ти навряд чи будеш.

Ігор помітив, що Олена чомусь одягнена в халатик та нафарбована, він давно не бачив її такою гарною.

Дружина тим часом продовжила:

– Твоя кохана сказала, що ти платитимеш аліменти, чекаю їх у строк. Звичайно, моя зарплата провідного юриста краща, ніж у тебе, але копійка гривню береже.

Ігоря покоробив цей меркантильний підхід і те, що Олена дивилася на нього холодно, як на чужака, ніби вони не прожили разом п’ять років. Він спробував зробити прощання більш душевним:

– Вибач, я не думав…

Дружина зупинила його жестом руки.

– Не треба пояснень, я не дам тобі полегшити душу і позбутися провини.

Ігор незручно кивнув і поволік сумки до дверей.

– І останнє, – сказала Олена, і Ігор обернувся з надією, готовий і до прощення, і до сварки. – Залиш ключі від машини. Якщо ти вирішив завести нову родину, потурбуйся про авто для неї сам.

***

– Що ти тут робиш? – Здивувалася Катя, побачивши Ігоря з купою сумок, які він ледве вмістив у ліфт.

Ігор широко розкинув руки та посміхнувся:

– Можеш обійняти майбутнього чоловіка! Я б посварив тебе, але малюк не повинен слухати, як сваряться батьки.

Ігор потягнувся до животика Каті, але вона ухилилася і суворо запитала:

– Чому ти привіз сумки сюди, ти залишив колишню квартиру?!

– Так, бо квартира її дошлюбна, – спокійно відповів Ігор.

Тільки коли обличчя Каті спотворилося, він згадав, що обманув її щодо квартири та грошей. «Зрештою, немає різниці, кому що належить, Катя сама говорила, що гроші неважливі», – заспокоїв себе Ігор.

За кілька хвилин він зрозумів, що це не так. Катя вислухала його зізнання спокійно, тільки гарні очі потемніли від невдоволення. А варто йому закінчити, як жінка почала викидати його сумки на майданчик по одній.

– Не хочу жити з чоловіком, який обманює! – заявила вона.

– Тобто не хочеш жити із чоловіком, у якого ні квартири, ні машини? – здогадався Ігор.

– Це теж, – не зніяковіла Катя. – Я хочу жити добре. І не збираюся за це виправдовуватись.

– Ти навіть готова позбавити дитину батька через таку нісенітницю?

– Не буде дитини, я помилилася у термінах. І дуже цьому рада, – сказала Катя, зачиняючи двері.

***

Ігореві довелося напроситися на нічліг до друга, а звідти переїхати в орендовану квартиру. Олена відмовилася приймати чоловіка назад.

– Я няньчилася з тобою довго, тепер це турбота Каті.

– А про Олежика ти подумала? – використав Ігор останній аргумент.

– Я – так, а от ти про нього навіть не згадав, коли йшов.

Катю Ігор побачив лише раз, вона була у нових прикрасах, що сяють так само яскраво, як її краса.

– Бачу, ти знайшла нового кавалера, – посміхнувся Ігор. – Сподіваюся, років за десять не прибіжиш знову назад.

– Не хвилюйся, не прибіжу, ти перегорнута сторінка, – засміялася Катя.

“От хто я тепер, перегорнута сторінка”, – подумав Ігор. – «І звинувачувати в цьому я можу тільки себе самого».

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними