ГОДИННИК, ЩО ЙДЕ НАЗАД: ЧАС, ЯКИЙ НЕ МОЖНА ЗУПИНИТИ ⏳

Коли Владислав отримав старовинний годинник від діда, він навіть не підозрював, яким величезним впливом цей предмет матиме на його життя. Годинник був важким, із металевою рамою, покритою темною патиною. Але те, що вразило Влада, було не тільки в зовнішньому вигляді, а в тому, що цей годинник ніколи не відставав, але… почав йти назад.

Перші кілька днів Влад навіть не помічав цього. Вони просто користувалися годинником, як звичайним предметом інтер'єру. Але одного разу, під час обіду, він звернув увагу на те, що стрілки рухаються назад, ніби час починає йти в зворотному напрямку.

Це було так дивно, що він вирішив перевірити його механізм. І з кожним днем годинник йшов назад на все більші проміжки часу. Спочатку це було лише кілька хвилин, потім — години, а згодом і дні. У якийсь момент годинник повернув час назад до подій, що вже сталися.

Влад вирішив перевірити, чи це справді так. І ось одного вечора, коли він знову помітив, що годинник йде назад, він повернувся в той самий день кілька днів тому. Він бачив ті ж самі обличчя, чував ті самі слова, і навіть чинив ті ж самі дії.

Це була загадка, яка поставила його перед вибором: чи можна змінити щось у своєму житті, просто повернувши час назад?

Влад почав експериментувати з годинником, намагаючись змінити свою реальність. І все йшло добре, поки одного разу він не спробував відвернути важливу подію — запобігти аварії, яка сталася кілька років тому. Тоді, коли годинник повернув його до того моменту, він зрозумів, що кожне втручання у час має наслідки.

Що станеться, якщо він змінить важливі моменти в своєму житті? Чи це допоможе йому уникнути помилок, чи, навпаки, зробить їх ще більш драматичними?

👉 Чи варто змінювати час? І що відбудеться, якщо годинник знову почне йти назад? ⏳

Коментарі

Вам також може сподобатися

Ірина була в своєму кабінеті, коли туди забіг її чоловік Андрій. – Як це розуміти? – одразу вигукнув він. – Що? Звільнення? А ти сам не знаєш? – спокійно відповіла дружина. – Ні, – розвів він руками. – І не здогадуєшся? – Ірина підозріло подивилася на Андрія. – Ні, – знову повторив він. – А я тебе звільнила через Василя! Я все знаю. І ще. Речі свої збирай. Я більше не хочу бачити тебе вдома, – раптом сказала вона. – Якого ще Василя? Що знаєш? – Андрій здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Ірина та Андрій повернулися додому. Вони десять днів відпочивали на морі. Іра ще там зрозуміла, що відпочинок Андрію дається важко. Він весь час заглядав в телефон. Усміхався, писав, а іноді далеко відходив від неї, щоб поговорити. Він засиджувався в телефоні до ночі і потім лягав спати. На ранок Ірина з ним намагалася говорити, але він посилався на відпустку, що він відпочиває. Іра на п’яту добу помітила смс на телефоні чоловіка. Андрій вже спав. Телефон був заблокований, але поки екран не вимкнувся вона прочитала: “На добраніч, коханий.” Писав якийсь Василь. Екран вимкнувся, але за кілька секунд знову засвітився. Ірина почала дивитися на телефон. «Чому не бажаєш своїй коханій доброї ночі? Я сумую.» «Милий. Відповідай. Я чекаю на тебе.» «Коли ти вже приїдеш?» «Я теж хочу відпочивати з тобою.” «І коли він мені все скаже», – подумала Ірина. – «Зачекаю. Просто треба морально підготуватись» І ось вони вдома. План як «віддячити» чоловіку вже готовий. Та й у плані лише один пункт. Андрій пр...

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

Колись ти зрозумієш..!?

Коли мама з татом одружилися, батько вмовив маму переписати її успадковану шикарну трикімнатну на свекруху, щоб була можливість взяти кредит на його ім’я під заставу житла. Мама написала дарчу, справа батька пішла в гору, вона якось не замислювалася про те, щоб вимагати квартиру назад. Десять років тому, коли мені було 18, тато зібрав сімейну раду. Сказав, що любить іншу, у нього від неї маленький син і він хоче розлучення. Мені сказав: “Колись ти зрозумієш”. Мама прийняла новину гідно, тільки попросила повернути її квартиру, щоб нам не довелося жити в орендованій. На що мій тато здивовано округлив очі та відповів, що квартира була подарована його мамі, а вона своєю чергою передарувала трикімнатну йому. Тож за законом квартира його. Спільно нажитого майна не було, все оформлялося на бабусю. Ми просили хоча б під розписку дати грошей на перший внесок в іпотеку, він послав нас і сказав, що його синові та спадкоємцю гроші потрібніші. Він забрав усе — мамину машину, коштовності, які ...

Історії Серця

Шукати в цьому блозі