Сама вдома: матір залишила в холодній хаті 5-річну хвору доньку

Дитину знайшли і врятували поліцейські та соцслужби.

В селі Полтавської області 41-річна матір залишила хвору 5-річну доньку в неопалюваному будинку та поїхала до Києва. Дитину 7 лютого знайшов поліцейський офіцер громади разом із представниками органу місцевого самоврядування та фахівцями служби у справах дітей.

Про це повідомляє поліція Полтавської області.

Востаннє сусіди бачили матір дівчинки дві доби тому, коли допомагали їй привезти та наколоти дрова для опалення хати. Ймовірно, жінка гостює у знайомих у Києві.

Поліцейський офіцер Білоцерківської тергромади Євгеній Фененко розповів, що матір з дитиною нещодавно переїхали до громади з Лубенського району. Жінка отримала від місцевих жителів будинок у безоплатне користування, а також соціальну підтримку від громади. Кілька діб тому їй виділили дрова для пічного опалення.

“Сьогодні, 7 лютого, ми комісійно хотіли пересвідчитися, що у маленької родини є все необхідне для зимування та належні умови для виховання малолітньої дитини. Але двері комісії не відчинили. А у вікні будинку ми побачили змарнілу п’ятирічну дівчинку. Поспілкувалися з дитиною та сусідами й зрозуміли, що жінка не з’являлася вдома вже кілька діб”, – розповив поліцейський.

Він додав, що медики виявили в дитини гостру респіраторну вірусну інфекцію. Дівчинку доставили на лікування до Великобагачанської лікарні. Нині вона під наглядом педіатрів.

Питання безпеки й соціального супроводу дитини перебуває на контролі поліцейського офіцера громади та служби у справах дітей. Поліцейський наразі шукає матір для ухвалення відповідних правових рішень разом з іншими компетентними суб’єктами.

Джерело.

Коментарі

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець.

"– Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець. – Або твоя дочка віддає мені машину, або хай з’їжджає! Я не житиму в будинку, де мене не шанують! – А куди ж вона подінеться? – Не твоя проблема! Доросла вже. Час самостійною ставати… Кіра стояла в коридорі батьківського будинку і слухала, як мама пояснює їй через двері ванної, чому вона має віддати свою машину. – Кіро, ну подумай головою! Андрій же на роботу їздить щодня. А ти – студентка. Тобі що, складно автобусом? Дівчина притулилася до стіни й заплющила очі. Машину їй подарував дід на двадцятиріччя. Стару, але свою. Першу у житті. Дід тоді сказав: «Щоб не залежала ні від кого. Щоб сама вирішувала, куди їхати. – Мамо, машина оформлена на мене, – спокійно відповіла Кіра. – Ну то й що? Ми ж сім’я! – голос матері став вищим. – Андрій тобі, як батько. Пам’ятаєш, як він тобі з математикою допомагав у десятому класі? Кіра пам’ятала. Пам’ятала, як він репетував на неї за кожну помилку, як жбурляв підручник на стіл, коли вон...

"«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій.

"«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій. По-батькові та прізвище інші. Так начебто усиновлювачі можуть змінити по батькові та прізвище. Та й ім’я теж…» Довго дивилася на портрет чоловіка, ніби сподіваючись побачити щось рідне Жінка у відділі кадрів міської ради оформила документи на нову співробітницю. Потім зателефонувала: – Інно Андріївно зайдіть до мене! Тут ваша нова співробітниця. Незабаром та зайшла у кабінет і одразу звернулася до новенької жінки вже в роках: – Ви нова прибиральниця? – Так! – Я – завгосп, звуть мене Інна Андріївна, – представилася начальниця і одразу запитала. – А вас? – Віра, – побачивши мовчазне запитання в очах начальниці виправилася. – Віра Олексіївна. – Ходімо, я вам покажу ваше робоче місце, – вони вийшли з кабінету, продовжуючи розмовляти. – За вами буде весь третій поверх… *** Віра була щасливою, що отримала таку роботу. Радісно посміхаючись, оглядала свої володіння: “До пенсії залишилося два роки. А т...

Історії Серця

Шукати в цьому блозі