"Про те, що Олег приїде, знало давно все село. Дівчата готувалися, зачіски робили. А Настя сирітка, на що їй ці хитрощі дівочі робити? Яка є. Так він одразу в неї і закохався

"Про те, що Олег приїде, знало давно все село. Дівчата готувалися, зачіски робили. А Настя сирітка, на що їй ці хитрощі дівочі робити? Яка є. Так він одразу в неї і закохався

Заздрили Насті у селі, такого хлопця відхопила. Він, як тільки вперше з’явився в селі, дівчата всі закохалися. Широкоплечий, високий та красивий. А ще міський, і освічений. Десь за кордоном навчався. Батьки в нього багаті.

А дід головою раніше був. Усіх дітей у люди вивів. Тепер тільки онуків чекає, готується, успіхами вихваляється.

Про те, що Олег приїде, знало давно все село. Дівчата готувалися, зачіски робили. А Настя сирітка, на що їй ці хитрощі дівочі робити? Яка є. Так він одразу в неї і закохався.

Як не намагалися дівчата увагу його привернути, а все без толку. Після відпустки взяв її із собою. Дід Василь настанову дав: «несолодко дівчинці в житті довелося, ти не ображай її». Він обіцяв.

У місті зовсім життя інше, суєта. Настя сподівалася, що Олег так і залишиться уважним та дбайливим. А все інакше повернулося. Поки до весілля готувалися, ще були загальні турботи, ніжність.

А після медового місяця змінився. Наче соромитися став дружини молодої. Свекруха зовсім крізь зуби розмовляла, та зверхньо. У кожному її слові Настя відчувала, що нерівна вона її сину-красеню.

Суп не так варила, сорочки не так прала, навіть підлогу неправильно мила. Переживала Настя через свою свекруху, та куди ж від неї в одній квартирі дінешся? На роботу теж влаштуватися не вдалося і Олег не дозволяв:

– Скільки ти там грошей заробиш зі своєю освітою? Сиди вже.

Вона й сиділа. Коли завагітніла, Олег був на сьомому небі від щастя. Здавалося, що все налагодилося. Свекруха перестала претензії висловлювати, на сина сварилася, щоб до дружини дбайливо ставився. А потім сталася біда. Настя втратила дитину. І стало ще гірше.

– Ні куди ти не годишся, ні розуму, ні здоров’я. Личко тільки твоє гарненьке, та що з нього візьмеш. – зітхала свекруха. А Олег посміхався задоволеною усмішкою, ніби не про його кохану дружину говорили.

Друга вагітність вже радості чоловікові не принесла. Не було вже ні турботи колишньої, ні очікування. Роздратування з’явилося, що фігура не гарна. Свекруха на сина сварилася, щоб не ображав дружину, дитина повинна в коханні народжуватися.

Та яке там кохання, відчувала Настя, зовсім чоловік до неї охолов. Спати у різних спальнях стали, на роботу поспішав. Повертався, коли Настя вже спала.

Настя плакала ночі безперервно, а куди дінешся, батьків немає, такої участі своїй дитині вона не хотіла. Дуже сім’ю зберегти старалася, образ не показувала.

У пологовий будинок везти нема кому, Олег вже тиждень додому не приходив. Настя сама швидку викликала. Народила, не подзвонила, і куди повертатися не знала. Біля ганку на неї чекала машина з повітряними кульками. Зраділа Настя. Вискочила, а Олега нема. Стоять свекруха та дід Василь ошатні з квітами.

-Дякую тобі, внучечка за подарунок. Краще за мою правнучку на світі нікого немає. – Радів дід. А свекруха стримана, але видно, що на внучку надивитися не може. Так і крутиться біля неї.

Вдома стіл накритий. Пиріг Настін улюблений свекруха спекла.

-Не думала я, що Олег у мене такий негідник, – не стрималась у висловлюваннях Наталія Василівна. – Загуляв, дівчину одну з малюком покинув. Але нічого, нічого. Ми без нього проживемо. Подивимося, скільки він без нас протягне. Ми ображати вас не дамо. Я його з квартири випишу, хай живе, як хоче. Бо нам тут тісно буде. Адже він ще не одну дружину привести може.

– Як назвемо? – спитав дід Василь, – може Ганнусею, як маму твою звали?

Настя розплакалася. Давно вона волю сльозам не давала. А свекруха по голові її гладить:

– Так, не хвилюйся, ти ще щасливою будеш. Дивись як тобі материнство личить. А він негідник не роздивився.

– Я в село поїду, нам там краще буде.

– І правильно, – підтримав дід. – Разом онучку виховуватимемо.

***

Через два роки після повернення Насті до села посватався до неї Андрій, хлопець простий сільський. Ще зовсім недавно, до зустрічі з Олегом, Настя не поглянула б на нього. А тепер змінилися вимоги до чоловіка: має бути люблячим, і щоб в образу не давав нікому.

– Виходь, де ти ще такого знайдеш? Хлопець добрий, ти його з дитинства знаєш. А якщо Олег повернеться.

Настя не дала домовити.

-Не повернеться. Та й не люблю я його вже.

-От і добре, – зрадів дід. – Будемо до весілля готуватися.

***

На весілля приїхала Наталія Василівна.

– Як ти до Насті ставишся, – казала вона Андрієві невдоволеним тоном. – Із роботи вона пішки сьогодні йшла. І вдома ніякого порядку, колготки у Ганнусі непрасовані.

– Ви хто така? – обурився наречений.

– Свекруха.

-Колишня, – уточнив Андрій.

-Так, годі вам сваритися. – засміялася Настя, – свекруха колишньою не буває.

– Це я від хвилювання, – виправдовуючилась Наталія Василівна. – Переживаю, що ви не дозволите мені зустрічатися з онукою.

-Приїжджайте, коли захочете. – сказав Андрій, – тільки сім’ю свою ми самі будуватимемо, без сторонньої допомоги.

Настя з гордістю подивилася на Андрія: – Цей в образу точно не дасть, – подумала вона і усміхнулася.

"