Перейти до основного вмісту

Раптовий пронизливий крик вибив мене з роботи. Це кричала моя свекруха. Перед нею стояв мій син, який виглядав наляканим і розгубленим. Коли я дізналася, що сталося, була просто шокована — не могла повірити своїм вухам.


Минулої осені ми з чоловіком зробили для себе непростий, але необхідний крок — переїхали жити до його матері, у приватний будинок. Причиною стали високі витрати на оренду житла, які стрімко зростали, а ще страх, що в зимовий період можуть вимкнути електропостачання. У Наталії Карпівни, навпаки, тепла пічна опалювальна система, дім затишний і просторий, та й сама вона живе одна, тож нам там було зручно оселитись.


Єдиний недолік – довший шлях до школи і роботи. Наш син навчається у шостому класі, дуже відповідальний, розумний хлопчик, який обожнює своїх однокласників та вчителів. Особливо тепло ставиться до класної керівниці — Тетяни Іванівни, вчительки історії, котра користується серед дітей великою повагою.


Ми ретельно готувалися до свята останнього дзвоника. Цього року я вирішила обійтися без дорогих букетів — ціни на квіти підскочили до небес, а невеликий букет коштував майже 500 гривень. Тож обрала простіше рішення — купила коробку цукерок.


І ось, ранком 30 травня, поки ми збиралися святкувати, почула нестерпний галас. Виходжу — а там свекруха кричить на мого сина. Хлопець стоїть біля клумби у дворі з півоніями в руках, наляканий і розгублений.


– Подивися, що він натворив! Я так чекала, коли ці квіти зацвітуть! Який жорстокий! Хоч би дозволу спитав! — сердито вигукує вона.


– Синку, навіщо ти рвав квіти? — питаю я.


– Хотів подарувати Тетяні Іванівні, зробити їй приємність, — тихо відповідає він.


– Чому не спитав?


– Я думав, що можна… Ми ж сім’я.


Син ледве стримував сльози. Я намагалася його заспокоїти, але серце було розбитим від того, як різко відреагувала свекруха.


– Навіщо так кричати? Він же не зі зла це зробив, хотів добре вчинити! – сказала я.


– Хоче квіти дарувати — хай сам і купує, а не позбавляє мою клумбу! З такою поведінкою виростуть злодюжки!


Я попросила сина залишити півонії у вазі, а сама ми поїхали до школи трохи раніше, де все ж придбали квіти. Та цей випадок залишив гіркий присмак. Що ви думаєте про цю ситуацію? Як би ви відреагували на місці свекрухи, а як – на місці мене чи сина?

Коментарі

  1. Свекруха теж полюбляє казати "ми ж сім'я", коли для себе...

    ВідповістиВидалити
  2. Як мінімум, треба було поговорити, розповісти про улюблену вчительку, про ціни на квіти, запитати дозволу, які квіти можна зрізати, а які не чіпати, допомогати з роботами в саду.

    ВідповістиВидалити
  3. Шкода, що часто бабусі не так думають, як цей хлопчик, що це одна сім'я, для них це дитина невістки невістк

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Ірина була в своєму кабінеті, коли туди забіг її чоловік Андрій. – Як це розуміти? – одразу вигукнув він. – Що? Звільнення? А ти сам не знаєш? – спокійно відповіла дружина. – Ні, – розвів він руками. – І не здогадуєшся? – Ірина підозріло подивилася на Андрія. – Ні, – знову повторив він. – А я тебе звільнила через Василя! Я все знаю. І ще. Речі свої збирай. Я більше не хочу бачити тебе вдома, – раптом сказала вона. – Якого ще Василя? Що знаєш? – Андрій здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Ірина та Андрій повернулися додому. Вони десять днів відпочивали на морі. Іра ще там зрозуміла, що відпочинок Андрію дається важко. Він весь час заглядав в телефон. Усміхався, писав, а іноді далеко відходив від неї, щоб поговорити. Він засиджувався в телефоні до ночі і потім лягав спати. На ранок Ірина з ним намагалася говорити, але він посилався на відпустку, що він відпочиває. Іра на п’яту добу помітила смс на телефоні чоловіка. Андрій вже спав. Телефон був заблокований, але поки екран не вимкнувся вона прочитала: “На добраніч, коханий.” Писав якийсь Василь. Екран вимкнувся, але за кілька секунд знову засвітився. Ірина почала дивитися на телефон. «Чому не бажаєш своїй коханій доброї ночі? Я сумую.» «Милий. Відповідай. Я чекаю на тебе.» «Коли ти вже приїдеш?» «Я теж хочу відпочивати з тобою.” «І коли він мені все скаже», – подумала Ірина. – «Зачекаю. Просто треба морально підготуватись» І ось вони вдома. План як «віддячити» чоловіку вже готовий. Та й у плані лише один пункт. Андрій пр...

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко:

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису, але досить чітко: — Вона ж працює в IT-компанії, у неї там проєктні бонуси, винагороди… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їй дівати кошти, якщо вона живе сама? Нехай не скупиться. Ми теж хочемо відпочити. Вони навіть не помітили моєї присутності — напевно, були впевнені, що я їх не почую. Але я розчула кожне слово. Тепер усе стало зрозуміло: вони знову приїхали не просто на каву. Їхній задум був очевидним — змусити мене профінансувати ювілей дідуся в модному ресторані. Вони наперед вирішили, що я «вже все влаштувала» і навіть встигла внести аванс. Намагаючись не показувати свого розчарування, я запросила всіх до вітальні й поставила перед ними тарілки з печивом. Тітка Ірина, яка завжди говорила, що думає, оглянула мою квартиру й сказала з легкою посмішкою: — Оленко, як у тебе гарно! Одразу вид...

Колись ти зрозумієш..!?

Коли мама з татом одружилися, батько вмовив маму переписати її успадковану шикарну трикімнатну на свекруху, щоб була можливість взяти кредит на його ім’я під заставу житла. Мама написала дарчу, справа батька пішла в гору, вона якось не замислювалася про те, щоб вимагати квартиру назад. Десять років тому, коли мені було 18, тато зібрав сімейну раду. Сказав, що любить іншу, у нього від неї маленький син і він хоче розлучення. Мені сказав: “Колись ти зрозумієш”. Мама прийняла новину гідно, тільки попросила повернути її квартиру, щоб нам не довелося жити в орендованій. На що мій тато здивовано округлив очі та відповів, що квартира була подарована його мамі, а вона своєю чергою передарувала трикімнатну йому. Тож за законом квартира його. Спільно нажитого майна не було, все оформлялося на бабусю. Ми просили хоча б під розписку дати грошей на перший внесок в іпотеку, він послав нас і сказав, що його синові та спадкоємцю гроші потрібніші. Він забрав усе — мамину машину, коштовності, які ...