"– Олексію, що відбувається? – Тут така справа… я поки що поживу у мами. – Що? Ти залишиш мене з немовлям? Як це розуміти? Чому? І чому мене… нас ніхто не вітає? – Потрібен тест на батьківство! – Що? – Причини є. Ти стала мамою раніше терміну, ми довго не могли мати дитину…
Ліда чекала на виписку з лікарні. Донька з’явилася на світ трохи раніше, але головне – вона була здорова. Олексій уже чекав на неї, приїхав заздалегідь. Малечу готували до виписки, а Ліда збирала свої речі. Ще зовсім трішки, і вони будуть удома.
Дитина була довгоочікувана, на неї чекали п’ять років. Усі родичі вже натякали на обстеженні, але лікарі заспокоювали.
З Лідою та Олексієм все було добре, просто треба чекати. Дочекалися. Олексій радів, дружину під час її цікавого положення оберігав, пестив.
Усі атрибути виписки з лікарні, – квіти, цукерки, – все було. Лише Олексій виглядав якось дивно. Він усміхався всім, окрім Ліди. Усміхався і навіть намагався жартувати. У машині він був мовчазний.
– Олексію, щось трапилося? Ти кажи, не бійся. Звичайно, мені переживати не можна, все малюкові передається, але рано чи пізно все відкриється. Чому ти мовчиш? А ліжечко ти купив? А візок? А твої батьки приїдуть?
Олексій мовчав. Було видно, що він підбирає слова, думає, але…
Вони доїхали мовчки. Квартира їх зустріла порожнечею. Ліда чекала на зустріч із родичами Олексія, але їх не було. Це здалося дивним.
Молода мама відчула голод, але готової їжі в хаті не було. Звичайно, в холодильнику є продукти, Ліда любила готувати й тому запасів було не на один день.
Олексій тупцював біля порога.
– Олексію, що відбувається?
– Тут така справа… я поки що поживу у мами.
– Що? Ти залишиш мене з немовлям? Як це розуміти? Чому? І чому мене… нас ніхто не вітає?
– Потрібен тест на батьківство!
– Що?
– Причини є. Ти стала мамою раніше терміну, ми довго не могли мати дитину.
– Що? Ти хочеш сказати, що я зрадила тебе?
– Я маю бути впевнений. Якщо дитина моя, то всі нас привітають, але це буде пізніше.
– І твоя сім’я також? Це вони тобі підказали?
– Завтра я заїду до восьмої, і ми все зробимо. Поки що я поживу у мами. Ми так вирішили.
– Іди, твої речі я зберу, о восьмій ранку знайдеш їх на сходовому майданчику. А тест ми обов’язково зробимо під час розлучення.
– Ні! Ти не так усе зрозуміла.
– Я все правильно зрозуміла!
– Ні, не треба так одразу. А якщо це моя дочка?
– Вона твоя!
– Я маю бути впевнений.
– А я впевнена! Іди!
Двері зачинилися, а Ліда розплакалася. Оце зустріч! А все ж було добре. Все змінилося за кілька днів, за час перебування Ліди у лікарні. Він її підозрює?! Донька прокинулася і заплакала.
Треба годувати, міняти памперси. Допомоги не буде. Ліжечка немає, візка теж. Втім, немає і памперсів. Батьків у Ліди немає, а старша сестра в іншому місті. Ліда згадала про неї, і одразу пролунав дзвінок.
– Лідочко, сестричко, вітаю тебе з випискою! Як ви там, справляєтесь, молоді батьки?
Ліда у відповідь розплакалася і все розповіла.
– От козел! Чекай, я візьму відпустку власним коштом і приїду. Надовго не зможу, але два тижні маю.
– Дякую, Маша. Якби не ти…
– Все, не хвилюйся, чекай мене.
О восьмій годині ранку пролунав дзвінок у двері. То був Олексій.
– Лідо, відчини. Навіщо ти виставила мої речі?
– Речі забирай, більше тобі тут робити нема чого. Зустрінемось у суді.
Олексій пішов. Після цього розпочалися дзвінки його родичів. На той час вже приїхала Марія. Вона й розмовляла з ними.
– Як добре, що ти в мене є.
– Добре, що ми є одна в одної. До речі, у мене пропозиція. Поїдьмо до нас, поки Наталка не підросте. Нашим дівчатам буде розвага, і тобі тут набридати не будуть.
– Жаль, що ми з тобою в різних містах. А може, ти переїдеш? Продай квартиру бабусі, а там ми тобі знайдемо.
– Головне, щоб вам із Наташею було спокійно. А тут тобі спокою не дадуть. Я не наполягаю, а просто раджу.
– Я вже звикла тут. Навчання, заміжжя, все облаштовано. Я подумаю, – обіцяю. Мені ще доведеться розлучатися.
– Впевнена?
– Впевнена. Такий чоловік мені не потрібний.
…Розлучалися Ліда та Олексій важко. Чоловік зрозумів, що помилявся, але було пізно. Ліда його пробачити не змогла. Він благав, приходив, умовляв і навіть погрожував, але нічого не допомогло.
Телефони його родичів Ліда заблокувала, але вони дзвонили з інших, просили пробачити, хотіли побачити внучку, але після всього Ліда ні з ким не хотіла зустрічатися.
Олексій все частіше став приходити до квартири Ліди, ледве тримаючись на ногах, й свекруха звинувачувала її в тому, що син почав заглядати в пляшку.
Аліменти були ще однією причиною їхніх дзвінків. Батько і бабуся вимагали бачитися з Наталкою, бо досягли цього в суді.
Ліді все це набридло. Вона вирішила поїхати. Спершу поїхала до сестри, а квартиру здала.
Минув час, Наталці виповнилося три роки. Весь цей час її батько не приїжджав, лише аліменти перераховував.
Колишня свекруха дзвонила та скаржилася на зіпсоване життя сина. Ліда блокувала її номери, але щоразу свекруха дзвонила з нового.
Колишній чоловік з’явився зненацька. Зажадав дитину для прогулянки, кричав так, що налякав Наташу. Він був не тверезий. Після цього Ліда вирішила поїхати ще далі.
Разом із сестрою вони розпочали пошуки роботи. Потрібен був вчитель математики у сільській місцевості за тисячу кілометрів. Житло, подорожні.
– Це те, що треба. Я згодна.
– Ти впевнена?
– Впевнена. А якщо хочуть спілкуватися з дитиною, то нехай спробують дістатися.
– Напевно ти маєш рацію. А ми завжди будемо поряд, будемо дзвонити, писати. Ми завжди чекаємо на вас у гості. А квартира?
– Я її продам.
– От і правильно.
Ліда швидко продала квартиру та поїхала. Новий навчальний рік, нове життя, учні, нові знайомства та враження. Наташа пішла в дитячий садок. Їм там подобається.
І, нарешті, Ліда змінила номер телефону. Все залишилося у минулому. Нова історія, нове життя. Новий чоловік, який став для Наташі татом. Для неї він справжній.
Звичайно, вони їздять у відпустку до сестри Марії, але ніхто про це більше не знає. Не обов’язково дочці знати кревного батька, тим більше, що він опускається дедалі нижче.
Як вважаєте, слушно вчинила Ліда? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.
"
Вчинила правильно
ВідповістиВидалити