Май на увазі, я проти! Третя дитина не десята, прогодуємо якось і виховаємо! – Видав чоловік

 

– Май на увазі, я проти! Третя дитина не десята, прогодуємо якось і виховаємо! – Видав чоловік

– Дімо, нам треба поговорити … Мені здається, я при надії.

…Інні нещодавно виповнилося сорок два роки. І в її житті давно панує цілковитий порядок. Дві доньки, стабільна робота у неї та чоловіка, накопичення, регулярні відпустки.

А тут на тобі – знову дві смужки, які замість радості викликали лише тривогу та сумніви.

– Так це ж чудово! – Діма сидів за кухонним столом і колупався у тарілці, а почувши новину, навіть не підійняв голову.

Інна стояла за чоловіком. Спектр емоцій захлеснув її й вона розридалася.

– Ти чого? – Нарешті байдужий Діма подивився на дружину. – Діти – це добре, дітей багато не буває.

Інна схлипнула.

– Але ж … я не знаю. Не впевнена, що хочу цю дитину. Мені сорок два, у нас все добре, а тут знову памперси, безсонні ночі.

– Ти ж вживаєш пігулки, хіба ні? – Раптом запитав Діма.

Інна мокрими від сліз очима глянула на чоловіка. Не те питання вона чекала від нього, не на таку реакцію.

– Звичайно, вже скільки років.

– А як тоді могло таке трапитися?

– Жоден захист не дає стовідсоткової гарантії… Чому ми взагалі про це говоримо зараз, Дімо? Що нам тепер робити?

Діма почухав потилицю і знизав плечима.

– Знову ставати батьками, що ж ще робити. Чи в тебе є інші варіанти? – він запитливо глянув на дружину.

– Є… – Інна сором’язливо опустила очі. – Поки термін маленький, можна і без наслідків…

Діма насупився і відвернувся до тарілки. А потім, за кілька секунд мовчання, буркнув:

– Май на увазі, я проти! Третя дитина не десята, прогодуємо якось і виховаємо.

Інна пішла в іншу кімнату, сіла на край ліжка, притислася обличчям у долоні й розплакалася. Старшій дочці наступного року вступати до коледжу, молодша перейшла до середньої школи.

Її останнє цікаве положення буквально залишило Інну без волосся, зубів та нігтів. І навіть зараз, десять років потому, вона не відновилася повністю.

Перспектива стати матір’ю втретє, лякала Інну. І якби реакція Діми була хоч на дещицю емоційнішою, то, можливо, вона зважилася б на третього малюка.

Але Діма здавався їй байдужим. А Інна почувала себе жінкою, чия єдина функція – інкубатор.

«Май на увазі, я проти», – крутилося в голові Інни.

У розпачі вона почала гортати нескінченні поради на форумах, де жінки в один голос буквально кричали:

– Підеш наперекір чоловікові, він відвернеться і від тебе, і від ваших спільних дітей.

Всі закликали Інну передумати, змиритися з незапланованою дитиною і почати готуватися до змін.

У голові все змішалося. Прочитавши сотні коментарів та історій, Інна почала заспокоюватися. Серед усіх розповідей вона натрапила на одну, яка змусила її зупинитися. Вона була написана жінкою з ніком «Мама трьох»:

– Дівчата, не ведіться на слова чоловіків. Більшість мужиків просто хочуть галочку у списку досягнень.

– Наклейку на тачку «Дякую за сина/дочку» повісити – це вони за, а як до діла доходить, так вони, або у постійних відрядженнях, або валяються на дивані.

Інна випросталась і витерла сльози. Вона не знала цієї жінки, але її слова знаходили відгук у душі. “Мама трьох” навіть докладала докладну інструкцію, закликаючи перевірити вже зрілих чоловіків на готовність надавати допомогу з майбутнім малюком.

Інна посміхнулася. Це було те, що вона хотіла почути. Нехай навіть від незнайомки через екран смартфона, яку вона ніколи в житті не зустріне.

– Попроси посидіти з дітьми на вечір, а сама поїдь у справах? – говорила Інна сама про себе. – Ні, наші дівчатка вже дорослі, й самі себе обслуговують. Так, що там далі…

– Почни вставати вранці пізніше, на кшталт токсикозу. Спостерігай за реакцією. Добре…

– Переклади частину домашніх справ, які «не його зона відповідальності». Теж добре.

– Заведи розмову про гроші, кар’єру, декретну відпустку. Знайди малюка та поспостерігай за реакцією. Якщо тільки «ги-ги» і триматиметься на відстані – це поганий знак.

Інна перечитала поради «Мами трьох» кілька разів. Вони мали гірку правду, яку вона боялася визнати.

Діма дійсно ніколи особливо не вдавався у дитячі питання, завжди тримався осторонь побутових проблем. А зараз, коли мова зайшла про третю дитину, його реакція була настільки поверхневою.

– Ця “Мама трьох” має рацію, – пошепки сказала Інна. – Треба перевірити, перш ніж ухвалювати остаточне рішення. Час ще є. Небагато, але є.

Інна відклала телефон і подивилася у вікно. За склом діти грали у дворі, і вперше за всі ці роки шлюбу та материнства в її голові з’явилася чітка думка:

– Я повинна бути впевнена, що не залишуся одна з усіма труднощами. Знову.

УЗД та прийом лікаря повинен відбутися лише через тиждень, тому Інна мала достатньо часу на перевірку власного чоловіка.

Наступного ранку вона не пішла на роботу, взяла відгул своїм коштом, посилаючись на нездужання.

– Раніше у тебе не було токсикозу, – спантеличено промовив Діма, стоячи у дверях і стурбовано поглядаючи на дружину. – Може, ти просто отруїлася?

– Ні, це точно токсикоз, – жалібним тоном сказала Інна. – Я дівчаткам млинці обіцяла, але не зможу їх приготувати. Верне від запаху…

Діма ще раз глянув на дружину і втомлено видихнув.

– Ну, полеж тоді. Я сам щось їм приготую…

“Ось і полежу”, – подумала Інна. Вона солодко потяглася в ліжку і задрімала.

Протягом усього тижня, посилаючись на дику нудоту та запаморочення, Інна переклала майже всі свої справи та обов’язки, які раніше робила сама, на Діму.

Прибирання, приготування, репетитори для старшої доньки, спортивна секція молодшої дочки, закупівля продуктів – все лягло на плечі чоловіка. Реакція Діми не змусила довго чекати:

– Інно, у мене робота! Ти ж знаєш, як я втомлююся! Невже тобі настільки погано, що ти не можеш бодай вечерю приготувати?

Наприкінці тижня Інна увечері завела розмову про майбутнє.

– Дим, а як ми будемо з грошима справлятися? Мені ж у декрет…

– Знайдемо вихід. Не хвилюйся, – відмахнувся Діма.

– Ми в грошах сильно втратимо, ти ж це розумієш? Я ось що думаю, може мені й не йти надовго? Будемо позмінно працювати.

– Ні, звичайно, пару місяців я сидітиму з малюком поки не зміцніє, а потім працюватиму.

Діма нічого не відповів, але Інна бачила, як він невдоволено підібгав губи.

Напередодні перед відвідуванням лікаря в гості завітала далека знайома Інни з піврічним сином, яка з радістю зголосилася допомогти перевірити Діму.

Інна спеціально обрала пізніший час, знаючи, що чоловік після роботи зазвичай грає в телефон і відпочиває на дивані.

Коли знайома з малюком прийшли у гості, Діма тримався на відстані.

– Дімо, ну ти б хоч поняньчився. Нам це скоро теж доведеться робити. Підійди, потримай на руках, пограйся. Дивись, як хлопчик до тебе тягнеться.

Діма зам’явся і відразу кудись зазбирався.

– Стривай, ти куди? В нас же гості! Олена і так рідко заглядає, тим більше зараз, коли в неї малюк на руках, – зупинила його Інна.

– Я вийду подиміти, – невпевнено промовив Діма. – Не хочу вдома, тут же … дитина.

– Так ти ж на балконі будеш, – засміялася Інна.

– Все одно якось незручно. Та й ти знаєш, що я не дуже люблю маленьких дітей.

Інна мовчала і дивилася на чоловіка, який поспіхом одягав кросівки та вітрівку. Їй було зрозуміло – і реакція Діма, та його «готовність» стати батьком втретє.

Його байдужість та небажання вдаватися у проблеми, стала для Інни вирішальним чинником.

Вранці Інна на ватяних ногах зайшла до кабінету УЗД і лягла на канапу. Вона тривожно поглядала на фахівця, який водив датчиком по животу.

– Нагадайте, скільки днів у вас затримка? – Акуратно запитала молоденька дівчина, вдивляючись у монітор.

– Два тижні…

– Скільки тестів ви робили? Аналізи не здавали?

– Не здавала … Купувала два тести. Але ж різних! І обидва були позитивні! – Інна почала тривожитися.

– Я не бачу у вас плоду. Але бачу, що у вас є деякі зміни у структурі залоз. Вони дещо зменшені у розмірах, а це говорить про зниження їхньої функціональної активності.

– Але тест показував дві смужки … – Інна підвела голову і спробувала зазирнути в екран.

– Так, на жаль, таке зараз відбувається часто-густо. Це називають ранньою менопаузою, але у вашому віці може бути поправно. Але малюка я не бачу, вибачте…

Інна вийшла з кабінету УЗД, тримаючи в руках виписку. У голові крутилися думки про минулий тиждень, про її дивні перевірки та про байдужість чоловіка.

Повернувшись додому, вона побачила Діму, який лежав на своєму улюбленому дивані та дивився телевізор.

Він навіть не помітив приходу дружини. Інна тихо пройшла на кухню, налила собі чай і сіла, дивлячись у вікно.

“Може, це і на краще”, – подумала вона, згадуючи його реакцію на її перевірки.

За двадцять хвилин Діма зайшов на кухню і здивувався, побачивши Інну.

– Ого, ти чого тут сидиш? Я навіть не чув, як ти прийшла.

– Не стала тебе турбувати. Я, до речі, була у лікаря.

– Так? Вже? І як сходила? – байдуже запитав Діма.

– Знаєш, я все зрозуміла за цей тиждень. Не тільки про тести та УЗД. Я зрозуміла, що ти не готовий стати батьком.

Діма втомлено зітхнув.

– Ми це вже обговорювали. Ти знаєш мою позицію.

– Але я зовсім не про це, – сказала Інна.

– А про що тоді?

– Про те, як ти відмахуєшся від проблем і уникаєш відповідальності. Для тебе дитина – це просто галочка. Ось і все.

Він насупився:

– Інно, ти перебільшуєш.

– Боюся, що ні, – вона похитала головою. – Я бачу, як ти ставишся і до домашніх справ, і до моїх проблем. І знаєш, що? Я рада, що все склалося так, як склалося.

– Я тебе не розумію.

– Я не в положенні, Дімо.

– Що? – Він сердито глянув на дружину.

– Це не те, про що ти подумав. Тест виявився хибнопозитивним. І таке також буває.

– Ти упевнена?

– На всі сто відсотків! Але за цей тиждень я зрозуміла, що нам потрібно серйозно поговорити про наші стосунки. Про те, як ми житимемо далі. Без нових дітей, але з розумінням та підтримкою один одного.

Інна не знала, що чекає на них попереду, але одне вона зрозуміла точно – більше не мовчатиме і не терпітиме.

А хибне цікаве положення… Може, це був знак? Шанс переосмислити все, та почати жити по-новому? Хто знає, хто знає…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.